У картопляному краї перевиробництво бараболі — господарі змушені продавати її майже задарма
У 1970-х були роки, коли на Чернігівщині вирощували понад 3 мільйони тонн картоплі, найбільше в Україні. Тому не випадково Придесення ще називали картопляним краєм, який забезпечував сировиною сушильні заводи, армію, флот. Але Союз розпався, і колишні планові рознарядки з відправлення бульб у Сибір теж зникли. Та й здорожчання пального, транспортних перевезень внесли свої корективи у масштаби садіння цієї культури. Нині щороку на городах та у сільгосппідприємствах збирають у середньому до 1,5 мільйона тонн картоплі. Парадокс, але найвигіднішим для них був минулий рік: тоді посадили бульбу на 83,6 тисячі гектарів. Це було на 15—17 тисяч гектарів менше, ніж раніше. Відтак і вал урожаю вийшов низьким. Але... від того піднялася ціна на чернігівську бульбу. Вона продавалася по 3 — 5 гривень за кілограм. Особливо виграв той, хто зміг зберегти крохмалисту до весни.
Заохочені непоганими заробітками сільгосппідприємства збільшили площі під картоплю на тисячу гектарів. Начебто і небагато. Але літні дощі цьогоріч посприяли набуттю ваги бульб. За оцінками фахівців, урожайність її становить 200—250 центнерів з гектара, тобто у півтора разу більше, ніж торік.
Здавалося б — радіти. Та насправді загальний високий врожай б’є по кишені селянина.
В Іванівці Семенівського району (на півночі Чернігівщини) люди у розпачі.
— У серпні перші машини брали картоплю по 1 гривні 80 копійок за кіло, — каже сільський голова Ігор Козік. — А тепер стоять п’ятнадцятитонні — двадцятитонні фури з Донецька, Харкова. Вони забирають бульби за 1 гривню 10 копійок. Ну, це практично задарма. А ті, хто привозить помідори, кавуни, цибулю в обмін на картоплю, то взагалі її міняють за 1 гривню.
На півдні краю теж ситуація не краща.
— Уже кільканадцять днів, як у наше село не заїжджають машини, — каже мешканка Гурбинців Срібнянського району Ніна Лихогруд. — Мені, правда, пощастило продати тонну знайомим з міста по півтори гривні за кілограм. Але ж ще є. І в людей багато. Якраз усім потрібні гроші, а ніхто не купує вирощеного.
Більшість сільгосппідприємств зібраний урожай бульб завозять у картоплесховища.
— У господарствах собівартість кілограма крохмалистої становить 1,5 гривні, — повідомив директор виробничо-наукової асоціації «Чернігівкартопля» Володимир Купріянов. — Адже працює відповідна техніка, вносяться добрива. Та й насіннєва картопля купується не за ціною продовольчої. Тому продавати урожай нижче 1,5 гривні збитково, невигідно.
Та й у селян в останні роки зросли затрати на вирощування бульб. Більшість з них садять, збирають картоплю з допомогою відповідної техніки. Загалом тільки за чотири мехроботи на 20 сотках (садіння, хімзахист, догляд, копання) необхідно заплатити 600—700 гривень. Зрозуміло, з вирощених на цій ділянці 3—4 тонн картоплі після відмінусування бульби на насіння та для власного споживання, залишається 1—1,5 тонни, реалізація яких не дає належного доходу. Фактично господарю за нинішніх цін повернеться лише те, що він вклав у землю власною працею та наймом тракториста. Чи є сенс садити більше картоплі?
Напевне, наступного року знову площі крохмалистої на Чернігівщині зменшаться. Ймовірно тоді селяни отримають за неї справедливішу ціну.
Чернігівська область.
