Аж ніяк не всі закордонні компанії йдуть у агровиробництво, аби добропорядно на наших землях працювати
Коли у сільське господарство Тернопільщини прийшли підприємства з іноземним капіталом, то не особливо поспішали демонструвати ні передові технології з обробітку землі, ні належний догляд за нею. Тим паче їх не обходили соціальні питання у селах, де працювали. Чимало селян, котрі передали їм свою землю в оренду в надії на добру віддачу, були розчаровані. Обманулися і керівники районів, які щедро роздавали гектари, сподіваючись, що іноземні компанії істотно поліпшать економічні показники. Якщо до наших господарників ще можна було достукатись, то закордонні власники на контакт не йшли. Складалося враження, що іноземці не поспішають вкладати інвестиції, як декларували, а просто вичікують, що буде із землею. Як мовиться, прийшли «забити» тисячі гектарів, а час покаже.
Начальник управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Андрій Хома категорично відмовився розмовляти зі мною на цю тему. Мовляв, у нього було стільки неприємностей через іноземні компанії... Коли спробував змусити працювати ефективніше, почали скаржитися на нього і у профільне міністерство, і в МЗС. А в сучасному законодавстві немає відповідних важелів, щоб вплинути на них. Його перший заступник Володимир Стахів також визнав, що вони працюють гірше, ніж наші. «Сільгосппідприємство «Іванівське», де керує Антон Білик, цього року показало кращі результати, ніж всі іноземні фірми, разом взяті, — сказав він. — Урожайність ранніх зернових у нього під 90 центнерів з гектара, а окремі площі пшениці видавали і поза 100. Хай мені покажуть хоч одне з сільгосппідприємств з іноземним капіталом, яке хоча б наблизилось до цього обласного рекорду». Володимир Миронович розповів, як років зо два тому його запросили в одне з таких господарств, щоб показати передові технології. Він був вражений: техніка стара, технології такі, як у нас років двадцять тому. Чого тут вчитися?
Найбільше господарств з іноземними інвестиціями у Зборівському і Збаразькому районах. Голова Зборівської райдержадміністрації Фелікіссім Ментух розповідає, що свою роботу на посаді (колись він вже керував районом — Авт.) почав з того, що, проаналізувавши ситуацію, вирішив зустрітися з усіма орендаторами, в тому числі іноземними. Раніше ніхто з них у районі не був, діяли через своїх представників. «Але я був наполегливим, — каже Фелікіссім Андрійович. — Поставив питання: або працюють нормально, або розриваємо контракт. І вони пішли на контакт».
Господарства з іноземними інвестиціями змусили розорати всі гектари, які свого часу нахапали, але не обробляли. Загалом у районі цього року додалося 3 тисячі гектарів цілини. Облогові землі пішли в діло і тепер: за рахунок них розширюють озимий клин. Очікується, що врожай зернових разом з кукурудзою у Зборівському районі, одному з найбільших в області, матимуть на рівні радянських часів, чого давно не було.
Заради справедливості слід сказати, що іноземці заворушилися ще й тому, що на п’яти їм наступають потужні вітчизняні компанії, які не просто складають конкуренцію, а гідну конкуренцію. Ті, хто зумів стати на ноги, розвинути базу, потребують більше землі.
— Я би тішився, якби конкуренція серед компаній: і наших, і іноземних йшла у соціальній площині, адже сільська інфраструктура за ці роки підупала, — розмірковує Фелікіссім Андрійович. — На жаль, поки що розгоряється боротьба за землю. Дехто обіцяє дати на пай більше, лиш би випхати конкурента. Хоч ми змусили виконувати соціальні програми, ініційовані в області. Господарства брали участь у забезпеченні шкіл плазмовими телевізорами, заміні вікон, облаштуванні внутрішніх шкільних вбиралень тощо. Але роботи у соціальному плані непочатий край.
До речі, в області вирішили: настав час ділитися. Тож для розвитку територій господарства мають виділяти сільським радам по 50 гривень з гектара ріллі.
На думку керівника Зборівського району, навіть у межах чинного законодавства можна змусити іноземні компанії працювати ефективніше, нарощувати родючість. Адже збереглися дані хімічних аналізів грунтів, контурно-меліоративної системи, є закон про кадастр землі (певне, мається на увазі Закон «Про Державний земельний кадастр», що набирає чинності з 1 січня 2012 року. — Авт.). Не всі оформили документи на використання господарських будівель. Одне слово, важелі за бажання знайдуться.
Хоч у новому законодавстві, що готується стосовно ринку землі, слід чіткіше виписати правила господарювання на ній, в тому числі для іноземних компаній. Щоб ефективність їх господарювання не залежала від наполегливості місцевих керівників, а керувалася законом. Не вмієш чи не хочеш нормально працювати — гуд бай. Найгірше, коли в хід йдуть великі гроші і все вирішується на вищому рівні, тоді місцевій владі не позаздриш. Вона між молотом і ковадлом. Чимало селян невдоволені оплатою за оренду їхніх наділів. Більшість іноземних інвесторів платять по мінімуму: три відсотки вартості землі, добре, якщо виходить 600—700 кілограмів зерна за пай, тоді як вітчизняні дають до тонни. Не дивно, що люди вимагають розірвання договорів про оренду. А це процедура не з простих. До речі, окремі іноземні компанії передбачливо уклали їх на 15 і навіть 20 років.
Проте і серед іноземців різні люди трапляються. Є порядні, які прийшли, щоб цивілізовано розвивати свій бізнес, а є такі, які не вміють, не хочуть чи не мають коштів, щоб вести належним чином господарку, їх просто захопив бренд «українська земля». Намагаються набрати якомога більше гектарів, а далі якось буде. Якось не буде. Словом, не кожен інвестор заслуговує на те, щоб перед ним падати на коліна.
Хоча може бути і здорова конкуренція, зокрема й з іноземними інвесторами. Від неї виграють і селяни, і держава. Головне — виписати чіткі правила гри для тих, хто хоче працювати на землі. Господь подарував її українцям не для того, аби спускати з молотка.
Тернопільська область.
