Свято у поліському Лісограді

У Лобну на щорічний зліт з усієї області поспішали колишні партизани. Щороку їх стає дедалі менше. Луцьк, приміром, делегував дванадцять чоловік, а Шацький район лише одного. Свято відбулося насамперед завдяки керівництву Любешівського району, яке подбало, щоб ветерани були оточені увагою.

Тисячі людей цього дня вийшли на вулиці Любешова. Зворушливі були шеренги школярів, які на головній магістралі райцентру з різнокольоровими кульками в руках вітали дорогих гостей. Тепло зустрічали героїв у селі Залізниця, а найбільш сердечно — у самій Лобні. В роки війни саме тут містився штаб Волинсько-Чернігівського партизанського з’єднання двічі Героя Радянського Союзу Олексія Федорова. Для понад трьох тисяч бійців з’єднання це була своєрідна столиця, яку вони називали Лісоградом. Дев’ятнадцять воїнів з’єднання були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Добиралися в Лобну з делегацією луцьких партизанів. Тож усю дорогу, а це десь 160 кілометрів, в автобусі панували спогади про бойову юність. Колишній розвідник партизанського загону Миколи Прокоп’юка «Мисливці», згодом полковник Радянської Армії Анатолій Ольхович був за екскурсовода. Завдяки йому ми могли з вікна мікроавтобуса бачити партизанські стежки й дороги, якими ходили на бойові завдання бійці загону спеціального призначення.

А ось Ілля Сизонець нагадав, що саме цього дня 69 років тому в селі Кортеліси, що в Ратнівському районі на кордоні Волині й Білорусі, фашисти розстріляли 2875 його мешканців, серед них 1620 дітей. Саме ж село спалили.

— Учора дзвонив із Кобрина Захар Денисюк, з яким воював в одному загоні, — повідомив Ілля Ілліч. — Він просив привітати вас із Днем партизанської слави. Партизани з Кобрина нещодавно їздили в Кортеліси і просили там прощення, що не зуміли в 1942 році захистити село від знищення. Адже Кортеліси загинули саме через підтримку партизанів. Тож було б правильно наступного року провести зліт партизанів саме в Кортелісах.

Зустрічати гостей у Лобні вийшли чи не всі його 680 мешканців. Діти з повітряними кульками, дорослі з квітами в руках та в святкових костюмах. Традиційно до партизанів тут особливе ставлення. В роки війни більшість населення були в загонах народних месників або підтримували їх. Завдяки своєму винятковому значенню в історії руху опору, Лобна завоювала славу однієї з партизанських столиць. Вочевидь, через це в розташовану серед лісів і боліт Лобну колись проклали дорогу з твердим покриттям. У 1971 році в селі спорудили комплекс Партизанської слави з чудовим музеєм, які завдяки старанням Першого заступника Голови Верховної Ради, уродженця Любешівського району Адама Мартинюка нещодавно було відремонтовано. Тут і відбулися головні події партизанського зльоту.

Свято розпочалося з покладання вінків і квітів до могил Героя Радянського Союзу Володимира Бондаренка та його побратимів. З Днем партизанського слави людей привітали голови Любешівської райдержадміністрації — Василь Корець та райради — Василь Гриневич, голова обласної ветеранської організації Микола Капітоненко, голова обласної ради колишніх партизанів і підпільників Іван Глущук. Заступник голови облдержадміністрації Олександр Курилюк вручив ветеранам нагороди. Зокрема, Почесну грамоту Кабінету Міністрів України отримав Ілля Сизонець, партизанська біографія якого почалася ще в липні 1941 року, коли 19-літній молодший лейтенант Ілля Сизонець відвів свій взвод саперів з-під Бреста в ліси Волині. Подяку Прем’єр-міністра України вручено Анатолію Ольховичу. Приємно було бачити серед нагороджених Почесною грамотою обласної ради батька оглядача нашої газети Володимира Королюка — Олександра Григоровича, бійця загону імені Івана Богуна, що діяв на території Словаччини.

Після врочистостей був святковий концерт, виступали аматори Любешівського району та артисти облфілармонії. Завершився зліт обідом із партизанськими кулешем і рибною юшкою, квасом і фронтовими 100-грамами.

— До зустрічі наступного року, — говорили на прощання ветерани.