Порівняно з минулими роками, коли майже кожен пересічний чернівчанин тримав за пічкою зі старого австрійського кахлю транспаранти про всяк випадок декількох партій, нинішній буковинський політикум більше мертвий, ніж живий. Область упевнено крокує до домінування якщо не однієї, то максимум двох політичних сил.

Потужний кулак

Якби кілька років тому хтось додумався робити ставки на політичні перегони в області, то той, хто ризикнув би поставити на Партію регіонів, загріб би мільйони. Такою нездійсненною її тотальна присутність у західній області тоді виглядала. Утім, свої кадри треба знати. Тільки-но в Києві утвердився демократичний абсолютизм, а в область був призначений виходець краю Михайло Папієв, як чиновницький люд, котрий донедавна носив на лацканах копита і серця, вишикувався у чергу писати заяви у Партію регіонів. Тиснява за місце під черговим сонцем була такою, що номінанти відтоптували одне одному не тільки ноги, а й руки. У результаті вічний так званий актив області, за винятком особливо перестарілих функціонерів, майже не змінився. Було змінено керівництво районів, але їхня начинка залишилася тією ж.

Шалену активність виявили і місцеві бізнесмени, котрі ще півроку тому носили поверх «Бріоні» помаранчеві та біло-червоні кашне. Не бажаючи втрачати нажиті на різних політичних вітрах статки та депутатські мандати у радах різних рівнів, панство потяглося до Будинку з левами, де сидить голова ОДА, із надією продовжити свої оборудки і депутатські повноваження при новій владі. У результаті нові ради, сформовані за інерцією з різних політичних сил, вже на перших сесіях утворили провладну більшість. Деякі виявили таку майстерність, що обскакали у підтримці влади навіть чистокровних регіоналів. Тепер серед людей, наближених до управлінського апарату чи більш-менш серйозного бізнесу, не бути регіоналом або принаймні симпатиком у нашому інтернаціональному місті — моветон. І хоча чернівчани, котрі вміли домовлятися зі всіма, крім Гітлера, у своїй більшості виїхали, традиція залишилася.

Щоби розставити усі крапки над «і», сила, очолювана Михайлом Папієвим, поспішила не тільки рекрутувати під свої прапори депутатські корпуси, а й сформувати потужний кулак для наведення порядку в регіоні. До очільника області, котрий несподівано для земляків виявив неабиякий управлінський талант, принциповість та жорсткість, пристали силовики. Коліщата закрутилися, процес пішов. Область, котра роками жила за залишковим принципом, нарешті отримала живі і достойні кошти з Києва, що ще більше підсилило авторитет її керманича.

Популярність залежить від цін

Із загальної стрункості впровадженої вертикалі між тим вибивалася Чернівецька міськрада. І хоча там теж правили бал депутати-регіонали з перекинчиками з інших політсил, міський голова Микола Федорук зайняв обережну вичікувальну позицію. Голова знав свій електорат і, прогнозуючи, що аргументи іншого чернівчанина Арсенія Яценюка на наступних виборах в Чернівцях можуть бути дуже вагомими, прискорювати оберти на вимогу області не поспішав. У результаті сталося те, чого у Чернівцях статися не могло апріорі. Чергова сесія більшістю голосів усунула міського голову з посади із сумним вердиктом: за бездіяльність. За це проголосували навіть ті, кому впродовж років багаторічний міський голова робив добре. Нині віра у «вічних мерів» похитнулася настільки, що правляча сила виганяє їх з посад, як шкільних бешкетників з класів. Так, днями депутати Новодністровської ради 21 голосом відправили у відставку міського голову Новодністровська, який є членом «Фронту змін».

Проте заявляти, що монархія регіоналів у Чернівецькій області є абсолютною, — зарано. Поки помаранчева революція в Чернівцях сходила на пси, а прості люди нарешті роздивлялися, хто з колишніх буйних є хто, таки почали нарощувати м’язи «Фронт змін» у старому житлофонді та «Свобода» у спальних районах. Зростання їхньої популярності — шкурний, та іншого ніхто не придумав. Він чітко залежить від цін на газ, комунальні послуги та продукти харчування. А тут ані солодкими гаслами, ані щедрими обіцянками, ані залякуваннями не зарадиш. Це проблема всіх злиденних націй з рожевими мріями. Тому в майбутньому Партію регіонів та її чернівецького повпреда Михайла Папієва очікують важкі вибори. Зараз ситуацію на користь регіоналів виправляє те, що нинішня влада на відміну від попередньої одну за другою будує школи, зводить дитсадки, ремонтує дороги, наводить порядок з природокористуванням, щоб використати чи не єдиний шанс Чернівецької області бути багатою — розвинути міжнародний туризм. Тіснить ряди критиків нинішньої влади і чітка позиція Віктора Януковича щодо євроінтеграції, але арсенал противаг опозиціонерам поки що не беззастережний. У Арсенія Яценюка, котрий виріс і відбувся у Чернівцях, володіє риторикою, яку на Буковині сприймають як ніде, шансів на серйозний результат саме у Чернівецькій області чимало.

БЮТ, котрий домінував тут донедавна, луснув, як горіх. Його місцевий лідер Іван Мунтян, наближений до Олександра Турчинова, має беззастережний вплив хіба що на прихожан своєї протестантської церкви. Чи можуть буковинські бютівці на наступних виборах сподіватися на пристойний результат — швидше ні. Їхні розформовані дивізії може поставити під багнети хто завгодно: від Партії регіонів до «Свободи» Тягнибока. Усі інші політичні сили у краю Черемошу й Пруту ані цих річок, ані тривідсоткового бар’єра не долають.

Отакий політичний обрій на Буковині нині.

Чернівецька область.

Мал. Миколи КАПУСТИ.