Жодна людина не може заперечити необхідність реформування МВС

Ми безумовно підтримуємо прагнення міністра внутрішніх справ до реформування ввіреного йому відомства.

Але я маю сказати, що комітет і я особисто бачимо концептуально інші підходи до процесу та майбутніх результатів такого реформування.

Прошу зауважити, що ці підходи не взяті зі стелі, як часто робиться в нас у державному управлінні. Їх основні риси та принципи ретельно обговорені з низкою колишніх міністрів внутрішніх справ, їх заступників, з багатьма іншими керівниками органів внутрішніх справ.

Більше того, ми взяли до уваги думки представників громадських об’єднань правозахисних організацій та міжнародних структур.

Я свідомо не чіпатиму зайвих деталей процесу, адже сьогодні ми маємо дати основний поштовх, визначити напрямок реформування.

При цьому наріжним каменем є питання «площадки», на якій буде розгорнуто подальший процес реформування. Всі добре знають, що доручити реформування тим, кого реформують, — означає загубити процес, як кажуть, на корені.

На мій погляд, у ролі такої «бази реформування» можуть виступити три структури: Президент України, РНБО або Верховна Рада України. Всі вони здатні знайти необхідні людські та матеріальні ресурси. Але головне — негайно розпочати цей процес в реальному вимірі. Я впевнений, що протягом місяця, максимум — двох після ухвалення рекомендацій цих слухань, тобто вже цього року, ми повинні побачити реальні зрушення.

Адже за двадцять років розмов про реформування ми довели МВС до того стану, який чітко проявився в Одесі минулого тижня. Під час першої спроби захоплення злочинці втекли. При цьому загинули двоє та поранено четверо міліціонерів. Друге захоплення перетворилося на військовий штурм у центрі міста, який тривав чотири години. Ця трагедія не дає нам жодної хвилини на зволікання. А якби там було не три кілери, а тридцять три? Фактично ми перебуваємо в ситуації «або зараз, або вже ніколи».

Я переконаний, що реформа МВС не може відбуватися у «вакуумі». Лише разом із реформою всієї правоохоронної системи ми зможемо змінити суть цього органу державного управління.

І найкращого місця, ніж парламент, для обговорення подібної проблеми немає.

Але перед тим, як обґрунтувати наше бачення майбутнього МВС, ми маємо чітко з’ясувати, в чому полягають навіть не приводи, а глибинні причини, що призводять до необхідності реформування міністерства.

Адже сьогодні нібито система працює, щоденні оперативні зведення свідчать, що злочини реєструються, розкриваються, розслідуються та справи направляються до суду.

Усі знають, що ДАІ на автошляхах присутня, «Беркут» щовечора є героєм теленовин. Чималі бюджетні витрати на МВС також є доказом того, що робота триває.

Іншими словами, трьохсоттисячний колектив міністерства намагається реалізувати ті функції, які на нього покладені Законом.

Понад те, я переконаний, що переважна більшість міліціонерів щоденно чесно й сумлінно виконують службові обов’язки. Вони роблять це попри недофінансування, попри відсутність службового житла та багато інших проблем. І за це їм слід віддати належне.

Проте в цій залі, та й за її межами немає жодної людини, яка б заперечила необхідність реформи Міністерства внутрішніх справ України.

Об’єктивний погляд на існуючий стан речей свідчить про таке.

МВС сьогодні — це апаратний «монстр», який, маючи величезний силовий потенціал, не здатен ефективно вирішити навіть базові завдання: протидіяти злочинності та захищати права і свободи людей. І це треба визнати.

Суспільство ставить дуже серйозні виклики, а натомість адекватної реакції міліції на них немає.

На жаль, дедалі більше наших виборців вважають, що забрати з людини якнайбільше податків на своє утримання, та ще й обкласти її поборами за водійські права, довідки, дозволи і таке інше — саме це є головною метою української міліції сьогодні.

До речі, прошу звернути вашу увагу на таке.

Міністерство внутрішніх справ України — це фактично міністерство міліції. Зверніть увагу на його структуру — хтось може мені показати, де там щось із сфери внутрішніх справ, окрім суто поліцейських функцій?

Слідство, підрозділи ОРД та охорони громадського порядку — і все!

Тобто назва залишилася ще з часів СРСР, а зміст давно змінився. Були відокремлені органи пожежного нагляду, пенітенціарна служба, наразі в процесі відокремлення орган у справах міграції.

Далі. Міністр юридично й фактично очолює орган дізнання. І в той же час йому підпорядковані всі слідчі органів внутрішніх справ, які за законом мають давати органу дізнання вказівки щодо окремих процесуальних чи оперативних дій.

Немає жодної країни у світі, де б слідчий був лейтенантом міліції і в матеріальних, дисциплінарних та інших питаннях був повністю залежний не тільки від безпосереднього керівника міліції, а й від усіх начальників аж до міністра!

Я вас питаю — де тут процесуальна самостійність?

Тепер щодо поточної структури.

Створення окремих центральних органів державної влади на базі підрозділів МВС призвело до виникнення численних управлінських структур, які є однаковими, виконують одні й ті самі завдання.

Ми взяли лише чинну структуру МВС, МНС, прикордонної служби та міграційної.

Скрізь є такі підрозділи: фінанси, ресурсне забезпечення, медики, юристи, кадри, міжнародні зв’язки, прес-служби, режимні відділи. Я вже не кажу про санаторії, бази відпочинку, ансамблі і таке інше.

Усі ці працівники витрачають значні кошти на свою діяльність.

Більше того, в результаті ми маємо боротьбу за вплив між цими органами, їх керівниками та апаратами.

І все не тільки переобтяжує бюджет, а й створює додаткові корупційні ризики.

Ми повинні чесно відповісти на таке запитання: яку кількість працівників МВС може сьогодні забезпечити держава? Не на папері, а реальними коштами — на бензин, на гідну зарплату, на озброєння, на засоби зв’язку і так далі.

Якщо 300 тисяч — будь ласка. Але сьогодні ці 300 тисяч забезпечені менш ніж на половину. Тому якщо є кошти на 50 тисяч міліціонерів — нехай буде така кількість. Це хоча б буде чесно по відношенню до цих людей.

При всіх цих органах створені колегії на всіх рівнях. Але їх робота неефективна і не забезпечує реальної можливості обговорення прийнятих рішень.

Про корупцію вже сказано багато, але не можна не звертати уваги на її зухвалий характер.

Преса рясніє повідомленнями про міліціонерів на дорогих джипах. Підприємці можуть багато «цікавого» розповісти про своє спілкування з працівниками УБОЗу та ДСБЕЗ.

Прикро, але це так.

Відповідно, люди хотіли б отримати від міліції допомогу, а не жити в такому стані, коли переходять на другий бік вулиці, помітивши перед собою людину в міліцейській формі!

Про те, що населення не відчуває себе у безпеці, свідчать не тільки десятки тисяч звернень громадян, які ми отримали, а й соціологічні дослідження.

Рівень довіри до міліції падає не просто швидко, а катастрофічно! Якщо у 2009 році 49 відсотків населення вважали, що насильство в міліції розповсюджене, то у 2011-му таких уже понад 63%! Більш як 60 відсотків вважають, що ніхто, підкреслюю — ніхто — не застрахований від цього!

І це є основною причиною того, що МВС треба негайно реформувати!

Які альтернативи ми пропонуємо?

Передусім ми повинні визначитися, що ми хочемо мати на виході: повноцінне Міністерство внутрішніх справ з відповідним набором функцій та повноважень чи Службу національної поліції?

У матеріалах, які вам роздані, є довідка про організацію відповідних структур у деяких країнах світу. Моделі є різні, але треба чітко дотримуватися обраного шляху.

Ми вважаємо, що слід обрати варіант Міністерства внутрішніх справ. Причина цього дуже проста — весь комплекс проблем внутрішніх справ має вирішуватися на підставі єдиної, узгодженої державної політики.

І це може забезпечити лише поєднання в одному відомстві функцій управління протидією злочинності, охороною громадського порядку і громадської безпеки, питаннями громадянства і міграції, охороною важливих об’єктів.

До речі, це світовий досвід. Наприклад, так побудовані відповідні міністерства у Федеративній Республіці Німеччина та в США.

Відразу зауважу, що не слід робити все за два місяці. Виважений розклад — це три етапи реформи протягом трьох років, починаючи з 2012-го.

Натомість першими маємо змінити підрозділи, які кожен день працюють з людьми, — розшук, слідство та охорону громадського порядку.

Отже, міністр стає виключно політичною фігурою, реалізує програму Президента у сфері відповідальності МВС, не впливає безпосередньо на оперативну діяльність служб та підрозділів, але координує в разі потреби їх діяльність.

Має відбутися підвищення ролі колегіальних органів. До складу Колегії МВС входитимуть керівники державних департаментів та служб. Рішення міністра проводяться виключно через колегію.

Важливо те, що голова колегії — це один із керівників органів, що входять до складу МВС. Щороку відбувається планова ротація голови колегії.

Міністр має двох заступників. Перший відповідає за штаб та центр оперативного реагування, другий — за апарат і всі підрозділи забезпечення (кадри, бухгалтерія, тилові та інші). У прямому підпорядкуванні міністра перебуває Служба внутрішньої безпеки.

Пропонується, щоб до складу МВС входили:

— Державний департамент поліції.

— Державний департамент з питань міграції та громадянства.

— Державний департамент з питань надзвичайних ситуацій.

— Державна варта.

— Державний департамент досудових розслідувань.

— Державний департамент захисту інформації про особу.

Тут слід зауважити, що справа не в назві. Це все поки що умовні формулювання. Державна варта може мати назву й жандармерія. Це може бути й Національна гвардія, і навіть Внутрішні війська, як це є зараз. Те саме стосується й інших департаментів.

Кожен департамент є самостійною юридичною особою, яка фінансується окремою бюджетною програмою в межах бюджету МВС.

Нагадую, що ще два десятиріччя тому «міліція» (по суті слова — збройне ополчення) мала б стати поліцією. Відкладати далі немає куди. Навіть наші сусіди — росіяни — вже твердо стали на цей шлях. І немає ні юридичних, ні фактичних підстав це не зробити.

Далі. Усувається дублювання функцій у низці державних органів (у частині підрозділів забезпечення).

Ви бачите, що апарат міністерства лише один. І він реалізує всі функції забезпечення — від бухгалтерії до міжнародних відносин. При цьому, за нашими оцінками, забезпечується економія ресурсів до 30%. Створюються спільні бази даних, що значно підвищує ефективність обробки інформації.

Відбудеться демілітаризація значної частини правоохоронної системи. Лише поліція, державна варта та частково департамент з питань надзвичайних ситуацій мають бути в погонах. Усі решта — державні службовці.

Створюється єдина служба 112 та єдина система оперативного реагування на надзвичайні ситуації.

Загалом, маємо створити систему, яка була б мала за чисельністю і максимально відкрита для суспільства.

Відповідно, після того, як ми визначимося зі структурою на рівні міністерства, ми зможемо легко перенести цю модель на регіональний та місцевий рівень. Адже зараз у кожній області є міні-МВС, міні-МНС і так далі.

Сьогодні це питання — найбільш дискусійне. Є різний досвід. Можна дозволити населенню обирати місцевих правоохоронців, як шерифів у США. Але при цьому вони мають керуватися чинним законодавством і підпорядковуватися керівництву МВС.

В основу слід покласти існуючий устрій населених пунктів, сільради, райони, райони в містах, і так далі — саме ця мережа повинна бути «накрита» службами поліції.

При цьому важливо визначити принципи взаємодії місцевої поліції з місцевою владою, від фінансування і до забезпечення самостійності правоохоронців в ухваленні рішень.

Ми впевнені, що такий шлях дозволить зекономити на міліцейських менеджерах, та натомість більший бюджет спрямувати на служби, які щоденно несуть службу з охорони прав і свобод громадян — дільничні, оперативні, патрульні.

При цьому мені видається корисним досвід залучення пілотних проектів. Наприклад, зараз у низці регіонів розпочався пілотний проект щодо сімейних лікарів.

Так само нам слід у контексті підготовки до Євро здійснити реформування регіональних та місцевих органів внутрішніх справ у Львові, Донецьку та Харкові.

Нині для цього слушний момент, адже триває доопрацювання бюджету на 2012 рік.

При цьому за основу слід взяти досвід Мюнхена, який приймав чимало спортивних подій, у тому числі футбольних. Мюнхенська поліція має величезні напрацювання, які слід адаптувати та використати в наших умовах.

На що ми повинні очікувати в результаті процесу реформування?

> Реальне забезпечення охорони прав і свобод кожного громадянина. Це перше і головне.

> Підвищення соціального статусу працівників МВС, соціальних гарантій їх діяльності, в тому числі пенсійного та медичного забезпечення.

> Зміцнення законності й створення умов для зниження рівня корупції.

> Покращення керованості системи і збільшення прозорості для контролю з боку суспільства.

> Зміцнення авторитету органів внутрішніх справ України.

Сподіваюся, що за результатами сьогоднішньої дискусії ми зможемо вийти на розуміння тієї моделі МВС, яка була б здатна реально виконувати свої функції та завдання і сприяти подальшому процесу побудови в Україні правової держави.