Чи настануть у природі необоротні зміни?

За останні триста літ вимерло багато видів рослин і тварин. Недавно рахунок ішов на сотні, нині щороку зникають уже тисячі видів.

Загрозливі темпи: близько трьох біологічних видів на годину! Отже, за добу на Землі зникає близько 70 рослин і тварин, а в рік — близько 25,5 тисячі. Якщо вимиратиме тільки 40 видів в день — за 16 тисяч років пропаде 96% сучасної біоти. Ці темпи на один—два порядки вищі, ніж у кожному з попередніх періодів масових вимирань, що вже п’ять разів мали місце в історії Землі. А значить, це буде найкатастрофічніше з глобальних вимирань. Якщо темпи збережуться (або й прискоряться), то число вимерлих видів уже в найближчі десятиліття піде на мільйони. А оскільки видів рослин, грибів і тварин на Землі не більше 8,7 млн., то до кінця ХХІ сторіччя на планеті дійде до необоротних змін біосфери, в якій уже не буде місця людині.

Першочергове завдання охорони біорізноманіття на рівні окремих видів полягає у формуванні анотованих списків рідкісних, що й перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, рослин і грибів. У них приводяться відомості щодо чисельності й поширення, аналізуються причини зникнення і формулюються заходи для їхньої охорони. Оскільки червоний колір символізує сигнал небезпеки, то такі видання звуться «червоними книгами». Вони є міжнародні, національні й регіональні.

Національна Червона книга — офіційний юридичний документ, статус якого підтримується законодавчо. Згідно із Законом «Про Червону книгу України» (2002 р.) ця Книга — основний державний документ, що містить дані про сучасний стан видів тварин і рослин України, які перебувають під загрозою зникнення. У ній також наводяться заходи для їхнього збереження та відновлення. Організація збереження видів тварин і рослин, занесених у Червону книгу України, покладена на Кабінет Міністрів України, Міністерство екології і природних ресурсів України та інші державні органи, а також ради народних депутатів різного рівня.

Національна Червона книга — такий атрибут цивілізованої держави, як прапор, герб, гімн, Національний атлас. 

В 2009 р. вийшло вже третє видання Червоної книги України, структура й природоохоронні категорії якої чітко відповідають міжнародній Червоній книзі. Перше видання Червоної книги України (1980 р.) нараховувало 85 видів тварин і 151 вид вищих рослин. Друге видання (1994/1995 рр.) включало 382 тварин і 436 рослин та грибів. У третьому виданні видів тварин — уже 542, а рослин — 826.

Сучасна Червона книга України — це фундамент охорони біологічної різноманітності в нашій країні. Тут міститься не лише перелік рідкісних видів, що зустрічаються в межах території України, її континентального шельфу й морської економічної зони, а й короткі відомості про поширення, сучасний стан, чисельність і ресурси видів, причини уразливого стану й ризику, а також деякі рекомендації з охорони. Види, занесені до Червоної книги, підлягають особливій охороні. За безповоротне вилучення із природи тварин і рослин, включених у Червону книгу, а також руйнування місць їх поширення передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність.

Наскільки актуальним є третє видання і чи не марнотратно перевидавати Червону книгу кожні 10 років? Візьмімо цифри: щораз список видів, які охороняються, збільшується в 2—3 рази. З моменту першого видання Книги число видів тварин, офіційно визнаних зникаючими, зросло більш як у шість разів, а рослин — більш як у п’ять.

На поточний момент із території України вже зникло 14 видів рослин, два з яких — втрата світового масштабу. З 542 тварин, включених у ІІІ видання Червоної книги, присутність 80 не підтверджувалася вже понад 30 років, а зубр і дикий кінь зникли із природи, зберігшись лише в штучних умовах. Це означає, що формально близько 15% облікового складу тваринного світу Червоної книги вже слід вважати вимерлими видами. Ця цифра не може не вражати. Серед втрат української фауни є і втрати світового значення (тур, тарпан), а інші: сайгак, росомаха, кажани (довгокрил звичайний і гігантська вечірниця), степовий орел і стерв’ятник, гризуни (садова соня й ховрашок європейський), осетер атлантичний, судак морський, один із найбільших і найчарівніших метеликів — аполлон, а також величезне число дрібних, відомих тільки фахівцям комах, ракоподібних, молюсків — національна втрата. 

Причини негативної екологічної ситуації обумовлені корінними перетвореннями природи в другій половині ХХ ст. Це, насамперед, меліорація, що призвела до осушення величезних територій, і гідробудівництво — зарегулювання практично всіх українських рік. Зараз обсяг «запасеної» води в малих водоймах і ставках перевищує обсяг води в каскаді Дніпровських водоймищ. Унаслідок випару й підтоплення втрати прісної води просто колосальні, а щороку з карти України зникає дві малі ріки. Через зарегулювання рік відходи виробництва, мінеральні добрива й пестициди, що змиваються з полів, накопичуються в континентальних водоймах, а недостатній стік прісної води приводить до забруднення та осолонення Азовського моря і лиманів Чорного моря. Усе це завдає непоправної шкоди найпродуктивнішим водним екосистемам. З 72 видів промислових риб, які регулярно добувалися у внутрішніх водоймах і континентальних морських водах України в середині ХХ ст., у 22 на початок XXІ ст. чисельність популяцій упала в 100 і більше разів. Благополучними можна вважати запаси тільки дев’яти видів риб. Тільки за останні 20 років улови риби в Дніпровському каскаді зменшувалися у два—три рази, у Дніпровському Побужжі — майже в десять, у Чорному морі — в три рази, в Азовському — не менш ніж у чотири рази.

Азовське море, котре колись мало найвищу біологічну продуктивність, зараз близьке до екологічної катастрофи. Якщо на початку ХХ сторіччя взимку місцеві жителі в’яленими судаками топили печі, то зараз запаси цього виду скоротилися більш як у 20 разів. Осетровим в Азовському і Чорному морях загрожує повне вимирання. Сучасні запаси осетра азово-чорноморського в регіоні — менш 1% (!) від рівня 30-річної давності. Інші види цієї родини ще в гіршому стані. Не рятує ні внесення осетрових у Червону книгу, ні штучне відтворення. Падіння запасів через браконьєрство триває. За даними АзПівденНІРО, лише з 2005 по 2009 роки поголів’я осетра в Азовському морі знизилося з 523 до 132 тисяч особин. Осетрові потребують найсуворішої охорони, ефективність якої доведена в інших країнах, зокрема Ірані, що став головним експортером чорної ікри.

Зараз у басейні Дніпра число видів промислових категорій риб — не більше 13 порівняно з 31 видом тридцятирічної давнини. У Чорному морі з більш ніж 20 видів промислове значення зберегли тільки три. Причому 85% вилову становить кілька. Дивне море одного виду риб.

За часів Київської Русі ліси займали більш як 50% території сучасної України, а степи — 35%. Зараз Україна — найбільш розорана з країн світу. Отже, більш як на половині території знищена природна рослинність. Такі втрати природних екосистем, заміщених непродуктивними агроценозами, не могли не позначитися на видовій різноманітності тварин і рослин України.

Важкою є ситуація з мисливськими тваринами. В Україні давно забули, що таке полювання на борову дичину, а глухар, тетерев і рябчик — зараз у Червоній книзі. Ці птахи, колись поширені на значній частині України, а на початку ХХ сторіччя ще достатньо звичайні під Києвом, збереглися лише в Карпатах і глухих районах Полісся. Не набагато краще й зі степовою дичиною. Дедалі менше гніздиться качок і куликів, бо придатні для їх гніздування річкові заплави давно стали найдефіцитнішими ландшафтами України. Не випадково в ІІІ виданні Червоної книги представлено 30 колишніх мисливських видів птахів.

Те саме — з мисливськими видами звірів, особливо з копитними. За останні 20 років поголів’я лосів в Україні скоротилося в чотири, зубрів — більш ніж у три, козулі та благородних оленів — у два рази. Це офіційно, а неофіційні дані ще гірші: чисельність дичини в лісах щороку неухильно падає, а лосеві загрожує вимирання. Тому дискусія про необхідність включення цього виду в Червону книгу отримала такий суспільний резонанс. Причина занепаду — явно недостатня охорона й браконьєрство.

Таким чином, актуальність ІІІ видання Червоної книги України не викликає сумнівів. Важливо, що книга встигла вийти, коли ситуація з охороною біорізноманіття ще на переломі; коли ще можна якщо не зупинити, то суттєво призупинити негативні тенденції. Це час, коли не лише професіоналам, а й владним органам стала чітко зрозумілою необхідність невідкладних заходів із порятунку існуючої різноманітності життя.

Нинішнє видання Червоної книги — це багаторічна праця не одного покоління вчених Інституту зоології їм І. І. Шмальгаузена НАН України й Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.