Роботу над формуванням бази даних Словника української мови у 20 томах майже завершено. Про це під час учорашньої прес-конференції розповів Володимир Широков, директор Українського мовно-інформаційного фонду НАНУ. За його словами, основний «корпус» словника створено, і він уже існує в електронному вигляді. В «абсолютних величинах» — це 20 томів. Вісімнадцять із них містять загальну лексику (а це майже 200 тисяч реєстрових одиниць (слів) та 70 тисяч словосполучень). Ще у двох томах подано список географічних назв.
Наприкінці минулого року світ побачив перший том. Щоправда, отримало його дуже обмежене коло українців. Наклад первістка «золотого двадцятикнижжя» (так називають видання втаємничені) становить «аж» тисячу примірників. Володимир Широков жартує, мовляв, навіть начальство не все отримало свій екземпляр, що вже казати про тисячі шкіл, університетів та бібліотек, кому це видання необхідне передусім... За розрахунками мовознавців, мінімальний тираж мав би бути у 50 разів більший. Цю думку поділяють і в Комітеті Верховної Ради з питань науки і освіти. У вересні цього року там вирішили рекомендувати Кабінету Міністрів підтримати це видання і до 25-річчя незалежності країни надрукувати томи словника як мінімум 50-тисячним накладом. У мовно-інформаційному фонді сподіваються, що ця рекомендація не залишиться просто рядками у документі, а буде втілена в життя.
Далі у планах Володимира Широкова та колег — створення державного тезаурусу України. Проведення лінгвістичних експертиз вітчизняних законодавчих актів показало: мову наші законотворці знають не дуже добре. Щоб підвищити грамотність, на кожен комп’ютер у Верховній Раді, Кабміні та адміністрації Президента пропонують встановити словник, спеціально зорієнтований на законотворчий процес.
І поки коштів на видання друкованих словників не вистачає, дедалі більшу популярність мають їх електронні версії. Особливо серед «піратів». У всесвітній мережі Інтернет безліч сайтів пропонують скачати те чи інше видання за гроші, а то й узагалі задурно. І хоч це — очевидне порушення авторських прав, але на «піратів» у мовно-інформаційному фонді не ображаються. Мовляв, ті роблять корисну справу: хоч і протизаконно, але працюють на грамотність українців.
