Села Херсонщини розоряють вандали, які заради копійчаного доходу знищують майно на десятки тисяч гривень.

Завдавати незручностей тисячам людей і шкоди кільком сусідським господарствам лише заради того, щоб було добре собі, коханому, — це для вітчизняних крадіїв, як то кажуть, звичайна річ. От показова історія: у селі Дмитрівці Каховського району якось прорвало водогін. У пошуках пошкодження ремонтники пройшлися до окраїни населеного пункту і виявили свіжовириту яму, до краю заповнену водою. Коли її відкачали, з’ясувалося, що 130 метрів ділянки діючого водоводу, який з’єднував дві вулиці, просто вкрадено!
Оскільки метал у таких випадках зазвичай перепродують у скупку, то старший дільничний інспектор міліції Володимир Галкін, який обслуговує Дмитрівку, перш за все перевірив діючі в селі пункти прийому металобрухту. В одному з них приймальник (до речі, теж місцевий житель) зізнався, що 22-літній односельчанин напередодні в кілька прийомів перетягнув йому цілу купу чавунних труб. Частину з них він устиг відправити на переплавлення, решта так і лежала на складі. Дільничний з’їздив до людини, яка їх здавала, і 22-літній безробітний підтвердив: водогін поруч із власним будинком саме він і знищив — потрібні були гроші на утримання родини, а джерела постійного заробітку у нього не було. За тиждень «винахідливий» молодик викопав усі секції водогону і частинами переніс їх скупнику. Який теж не поцікавився, звідки у клієнта взялася така кількість явно вживаних  труб.
Схоже, вандал навіть не вважав, що комусь завдав шкоди, бо на сусідній вулиці, куди було прокладено водогін, будинки стояли в основному нежитлові. Та тільки сільрада Дмитрівки, на балансі якої  перебувала по-варварськи знищена магістраль, дотримується іншої думки — вона вимагатиме від землячка або повністю відшкодувати збиток, або відновити водогін самотужки. Тож неоплачувану роботу на кілька тижнів наперед нечистий на руку молодик собі напевно знайшов. Як і судимість.
— Украсти щось у твого ж сусіда й навіть не подумати, як потім дивитимешся йому в очі — на це цинізму вистачило не тільки у безробітного із Дмитрівки. 
У селі Заозерному нещодавно розкривав схожий злочин: троє охочих до легкої наживи за допомогою тракторів відкопали й здали на брухт 50 метрів труби, по якій вода з каналу йшла на зрошення полів пшениці і ячменю, що належали їх односельчанам. 
На те, що посіви без води можуть загинути і кільком селянським родинам не буде за що жити та годувати дітей, зловмисникам було наплювати, — розповідає капітан міліції Володимир Галкін. — Від продажу труб на брухт злодії виручили кілька сотень гривень, а коли їх викрили, змушені були самі й відновлювати трубопровід, що обійшлося їм у 25 тисяч гривень. Плюс по три роки позбавлення волі «на брата». І я гадаю, що вандали ще мають суду дякувати за м’який вирок — він був би значно суворіший, якби суддя не взяв до уваги факт добровільного відшкодування збитку підсудними.
До революції селяни знали, як ефективно захищатися від дрібного злодійства: першого разу пійманого на гарячому водили по селу з украденою річчю в руках, і кожний міг наочно продемонструвати своє ставлення до цього вчинку, прилюдно плюнувши в обличчя або з маху відваживши злодієві ляпас. Якщо крадіжки повторювалися, то громада просто виганяла патологічно нечистого на руку земляка з рідного села. Це було строго, але зате люди могли почуватися дома у безпеці й не зачиняти двері на замок, вирушаючи працювати у поле. Нині навіть викриті у скоєнні злочину дрібні злодюжки судами в основному штрафуються, або ж їх гуманно засуджують до умовних мір покарання. А повертаючись додому «з почуттям виконаного обов’язку», вони, немов ні в чому не бувало, знову беруться за старе і тягнуть усе, що погано лежить.
В деяких селах люди просто-таки залякані — вони побоюються влітку ночувати з відчиненими вікнами і залишати без догляду у дворі навіть курку. То, може, нам настав час згадати й про прадідівські «виховні заходи» столітньої давності, коли сучасні українські закони зі злодійським свавіллям упоратися не можуть?