Жодна людина, на відміну від курки, від себе не гребе. Утім, гребти можна по-різному: одні примножують власні статки в поті чола чесною повсякденною працею, інші багатіють інакше. Їм байдуже, хто перед ними. Є й такі, хто заради наживи рідних матір із батьком не пожаліє.
У Сумський корпункт «Голосу України» навідався зі своєю проблемою генеральний директор сумського ТОВ «Керамейя» Іван Телющенко.
Це він — заслужений будівельник України Іван Телющенко — наприкінці минулого століття створив в Україні Слобожанську будівельну кераміку, зайняту випуском облицювальної цегли європейської якості, яку спочатку вивів на всеукраїнську, а згодом і закордонну орбіти. Після цього взявся за створення нового дітища — першого в Україні виробництва з випуску клінкерної цегли під назвою «Керамейя», яка здатна служити людям декілька століть. Сьогодні на новому заводі діють уже дві лінії з випуску клінкеру і два виробництва, які пропонують споживачам тротуарну плитку і бордюр. А прогнозований випуск цегли має перевищити 85 мільйонів штук — вдвічі більше, ніж було два роки тому — у перший рік запуску виробництва. Від замовників просто відбою немає. Тож тепер із «Керамейї» щодня в різні регіони, а також до країн СНД відправляються з місцевою продукцією десятки «Тирів» з причепами. Нині на підході партнери із Західної Європи.
Запорука успіху Івана Телющенка, як на мене, у професіоналізмі і чесності. Від цих принципів він не відступається за жодних обставин. Хоч би з ким зводили життєві шляхи роменчанина, ніхто жодного разу не засумнівався в порядності й совісності цієї людини. А ще Телющенко ніколи не прагнув заслужити повагу людей на ошуканстві чи безпринципності. За такими само критеріями оцінює й інших.
Однак усе по порядку. Обов’язкова умова високої якості клінкерної цегли — двоокис титану, який додають у цегельну суміш. Спочатку «Керамейя» отримувала його за прямими поставками безпосередньо від сусідів — ВАТ «Сумихімпром», розташованого від неї в межах видимості. Працювали, як і личить добрим сусідам, не завдаючи жодних прикрощів один одному.
— Аж раптом у 2009 році суміжники наполегливо запропонували укласти новий договір на поставку двоокису титану не з виробником, а з ТОВ «Оклавіка», — каже Іван Федорович. — Зазначу, що питання підписання нового договору збіглося з переміщенням тодішнього керівника «Оклавіки» Григорія Горобця у крісло комерційного директора ВАТ «Сумихімпром». Звичайно, ми не хотіли, щоб «Керамейя» залишилися без складового компонента суміші, який додає цеглі відповідної надійності, а відтак і необхідної якості. Тим паче що «батьки-годувальники» надали «Оклавіці» дозвіл відвантажувати продукцію за ціною... виробника.
Та, як кажуть у народі, не все коту Масляна. Для «Оклавіки» вона закінчилась після торішньої зміни на «Сумихімпромі» керівництва підприємства.
— Я не знаю, чи є ще фірми, яким вона завинила, а ось нас «взула» майже на 112 тисяч гривень, — продовжував Іван Телющенко. — Але замість повернути нам перераховані кошти, її власники продовжують водити нас за ніс. Спершу «партнери» клялися поставити двоокис титану, потім обіцяли повернути перераховані гроші.
Півроку вішали нам локшину на вуха, — обурюється керівник «Керамейї». — Тож, вимагаючи повернення коштів, ми подали позов до суду. А до цього зверталися безпосередньо до колишнього голови правління ВАТ «Сумихімпром» Євгена Лапіна. Той пообіцяв зарадити справі, запевнивши, що «Оклавіка» поверне нам гроші впродовж двох наступних тижнів. Чекаємо обіцяного з лютого місяця. Та, схоже, даремно.
Якби ці гроші я вийняв із власної кишені, можливо, й «подарував» би їх — нехай ласують. Але ж вони зароблені всім колективом.
Це — перше. По-друге, не допускає стосовно себе таких дій і наш заокеанський інвестор — фірма «Horіzon Capіtal», яка вклала в «Керамейю» десятки мільйонів доларів. Ось тому колектив «Керамейї» і звертається з проханням до «Голосу України» розповісти читачам про ситуацію, в яку ми потрапили. Можливо, факти, наведені в газетній публікації, зацікавлять нове керівництво підприємства? Хоча, звісно, слово за судом...
P. S. Редакція «Голосу України» обов’язково поінфомує читачів про фінал цієї справи.
Фото з архіву «Голосу України».
