Мінекономрозвитку запропонувало законодавцям подовжити дію мита на зерно на період з 1 січня 2012 року до 1 січня 2013 року, а на додачу запровадити нове мито — на сою, рапс та олію.
Зокрема, на соєві боби (подрібнені і неподрібнені) пропонується встановити ставку 12 відсотків, але не менш як 33 євро за тонну, на насіння рапсу (подрібнене чи неподрібнене) — 9 відсотків, але не менш як 15 євро за тонну, на олію — 10 відсотків, але не менш як 84 євро за тонну.
Економічну мотивацію такого рішення намацати складно, а політична цілком зрозуміла. Адже, за підрахунками експертів, експорт зерна та олії у запланованих обсягах принесе в бюджет щонайменше 7—8 мільярдів гривень тільки до кінця нинішнього року, то хіба це не дієвий інструмент боротьби з його дефіцитом на наступний! Біда лише в тому, що лінійних наслідків від такого рішення очікувати не варто. По-перше, втрати від запроваджуваних обмежень експорту зерна аграрії дотепер покривали за рахунок експорту олії та іншої сільгосппродукції. А обмеження експорту олії ще більш обмежує їхні прибутки. Вже підраховано, що так вони втрачають близько 1 мільярда доларів на рік. По-друге, запровадження мита на сою, рапс та олію неодмінно обвалить ціни на цих ринках усередині країни. Якраз це зрозуміло і без коментарів. Одні заяви про запровадження мита вже спричинили подешевшання олії на ринку приблизно на гривню на кожній тонні. По-третє, українське зерно на зовнішньому ринку не витримує конкуренції з російським.
Ціни на зерно у світі падають і без того. Від початку вересня ціни на ячмінь, кукурудзу та пшеницю знизилися на 40—45 доларів США за тонну, що тягне за собою подешевшання і на внутрішньому ринку. Логічно — скасовувати, а не запроваджувати нові мита, вважає гендиректор УКАБ Володимир Лапа. Нагадаю, що з 1 липня цього року до 1 січня 2012 року в Україні діє мито на експорт пшениці (9 відсотків, але не менш як 17 євро за тонну), кукурудзи (12 відсотків, але не менш як 20 євро за тонну), ячменю (14 відсотків, але не менш як 23 євро за тонну). Цікаво, за розрахунками Мінекономрозвитку, на цьому казна може заробити 5,6 мільярда гривень, але, судячи з динаміки експортних поставок, навряд чи вийде. Так, упродовж липня—вересня, за спостереженням інвестиційної компанії «Драгон Капітал», експортовано майже удвічі менше від запланованого. І це зрозуміло, оскільки фіскальний тиск, який супроводжує виробництво і торгівлю сільгосппродукції, з одного боку, вже позбавив рентабельності, приміром, ячмінь. А з другого, підбурює фермерів та землевласників до більш рішучих акцій протесту, про що повідомив у пресі президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко.
