Розпочалася реконструкція однієї з найдавніших і найвідоміших вулиць Києва
 
Київська міськдержадміністрація спрямовує на це 150 млн. грн. та обіцяє зберегти автентичність узвозу. Роботи провадитимуться прискореними темпами, оскільки закінчити їх плановано до Дня міста та початку футбольного чемпіонату Євро-2012. У результаті історичну вулицю буде практично знищено.
Облишмо цілком резонний сумнів стосовно строків. А також неодмінне радянське прагнення будь-що, а підготувати «подарунок киянам до дати». Хоч питання є, бо, як то кажуть, що скоро робиться, то криве родиться. У автора, приміром, викликає запитання щодо збереження автентичності вулиці, власне, душі Києва, уособлення злиття двох культур — української і російської. А також є обов’язковим маршрутом для туристів, які захоплюються не лише пишнотою імперського бароко, а й затишком подільських будиночків, що підпирають схили, від яких і «пішла земля руська». Хоч усе це нівелюють новітні базари та породження часів незалежності — різнокаліберні МАФи, але душа вулиці ще жива: саме тут черпають натхнення художники та поети, а також ті, хто живиться енергією їхньої творчості.
Особливий статус і вулиці, й місцевості юридично закріплений у багатьох документах. Що, втім, не заважає новим «зодчим» чхати й на статус, і на історичні та архітектурні пам’ятки. Про що свідчить, приміром, грандіозне будівництво з боку Боричевого току, яке руйнує Андріївську церкву. І не тільки воно.
Щодо збереження автентичності, яке пообіцяв глава КМДА Олександр Попов. На Андріївському узвозі плановано спорудити шість висоток, серед яких — готельний комплекс та офісний центр, замінити унікальну заокруглену бруківку на звичайну, викласти тротуари сучасною фігурною плиткою, відновити фасади старих будинків і комунікаційні мережі. Втім, достатньо, щоб зрозуміти: Андріївський узвіз не буде вулицею, яка нагадуватиме давні часи, а перетвориться на ще один безликий Манхеттен. Це прикро: місцем, де нині американський Манхеттен, ще бігали дикі звірі, а в Києві вже були зведені величні храми...
Не перебільшую: кожен громадянин України зі шкільної лави знає, що найстрашнішими в історії Києва були набіги татар, монголів і німецька окупація. Але й у поганому сні не могло привидітися, що може статися ще страшніше нашестя — іногородніх градоначальників, для яких що душа Києва, що його історія лише спосіб зробити тугішими гаманці: власні та покровителів.
Так, без будівельної допомоги Андріївському не обійтися. Але її з великою любов’ю та повагою мають надати не тільки будівельники, а й історики, архітектори, краєзнавці, а не пластичні хірурги, після роботи яких ця вулиця зміниться до невпізнанності.
І насамкінець. Земля у цьому місці — непроста: в ній чекають свого часу незліченні археологічні цінності. Рішення про надання ділянок під забудову тут, за законом, може бути лише загальнонаціональним і політичним, яке ухвалює парламент країни. А особливо цінні землі, до яких належить Андріївський узвіз, відповідно до пункту 2 ст. 150 Земельного кодексу, «можуть вилучатися (викуповуватися) за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджене з Верховною Радою України».
Годі казати, що КМДА таких рішень не має. То про що взагалі мова? Тим часом «реконструкція», а точніше — забудова Андріївського узвозу, триває повним ходом...
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.