Бюджет-2012: усі подані пропозиції зводяться до збільшення фінансування

«У дискусіях, які робоча група впродовж останнього тижня проводить з розпорядниками бюджетних коштів, вимальовується така картина: якщо наявний у держави ресурс, умовно кажучи, становить 100 гривень, то нам для розв’язання проблем потрібно у 5—10 разів більше», — так голова бюджетного комітету В. Баранов оцінює потреби та можливості головного державного кошторису. «У цій ситуації кожен український уряд, якщо в країні спостерігається економічне зростання, вже традиційно розподіляє цей додатковий ресурс між усіма учасниками бюджетного процесу, причому насамперед йдеться про фінансування захищених статей — заробітної плати та соціальних програм. Не став винятком і бюджетний процес 2012 року», — констатує В. Баранов та наголошує, що без проведення економічних реформ ми будемо приречені й далі ходити по замкненому колу, причому з кожним роком це ходіння буде ще важчим.

Показовою у цьому плані стала зустріч членів бюджетного комітету з представниками Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Керівник міністерства Анатолій Близнюк одразу заявив: щоб зупинити обвал у житлово-комунальному господарстві країни, галузі потрібно близько 600 мільярдів гривень. Та оскільки в міністерстві чудово розуміють, що в бюджеті таких коштів немає, то попросили 27 мільярдів гривень.

А це означає, що у 2012 році йтиметься не про модернізацію, а лише про латання комунальних дірок. Це, між іншим, означає, що подана одночасно з проектом бюджету Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки залишиться звичайною декларацією. Принаймні в частині модернізації житлово-комунального господарства, бо хоч в програмі й наголошується на необхідності втілення у найближчі роки основних перетворень у цій сфері, та годі сподіватися, що без належної фінансової бази вдасться здійснити технічне переобладнання та підвищити ресурсо- та енергоефективність житлово-комунального господарства. «Ми узгодили подану урядом програму на наступні роки, але якщо фінансування передбачається у п’ять-шість разів менше від потреби, то як вона виконуватиметься», — зауважив заступник голови бюджетного комітету Петро Мельник.

Однак міністерство продовжувало наполягати на збільшенні фінансування ЖКГ. А. Близнюк під час дискусії в бюджетному комітеті наголосив, що міністерство «не переписуватиме свій бюджетний запит, бо розуміє, що рано чи пізно з нього можуть спитати, наприклад, коли йдеться про Бортницьку станцію аерації», що потребує негайної модернізації. Те саме можна сказати й про встановлення лічильників. «Якщо не буде фінансування, то їх також не буде», — констатував міністр.

До того ж все вказує на те, що ситуація тільки ускладнюватиметься. Вже зараз ЖКГ, виробивши на 16 мільярдів гривень продукції та отримавши 11 мільярдів гривень платежів, 10 мільярдів з них платить за газ. А що буде після можливого зростання ціни на газ? Бо якщо нині для підприємств ЖКГ тисяча кубометрів газу коштує 1300 гривень, то що буде у разі доведення вже в четвертому кварталі цього року ціни до 4 тисяч гривень за тисячу кубометрів газу?

Отож міністр пропонує називати речі своїми іменами. «Якщо ми бачимо, що цю ситуацію треба вирішувати, то потрібно виділити на це кошти, бо хоч нового Алчевська ми й не допустимо, але за таких підходів проблеми будуть», — припускає він.

Підбиваючи підсумки дискусії, В. Баранов наголосив, що поки що ситуація в ЖКГ є найскладнішою, а тому бюджетний комітет планує звернутися з цього питання до уряду, оскільки самостійно «глобально ситуацію із фінансуванням змінити не може».

Коментар голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету Валерія Баранова:

— Маємо чесно сказати, що соціальні програми та різноманітні пільги з огляду на недостатність ресурсів ніколи не фінансувалися у повному обсязі. Чому? Бо коли ухвалювали ті чи інші закони, ніхто й ніколи не рахував і не думав над тим, як ці закони виконувати. Як наслідок, маємо катастрофічний дефіцит ресурсів. Тож сьогодні, здається, вже всім зрозуміла необхідність проведення глибоких реформ в усіх галузях. На жаль, попередні уряди обмежувалися констатацією цього факту, тому дуже добре, що нинішній уряд ці реформи розпочав. Звісно, можна критикувати як самі реформи, так і механізми їх реалізації, але, вважаю, що далі держава просто не може бездумно викидати гроші на вітер. Візьмімо такий приклад: нині в Україні більш як 400 університетів, з яких щонайменше половину можна ліквідувати, адже вони випускають майбутніх безробітних. Але при цьому ще й вимагають у держави фінансування. А навіщо державі фінансувати навчання майбутніх безробітних?

Як проводити реформи, ми також знаємо, бо цим шляхом вже пройшли країни Східної Європи. Чому ж ми досі не пішли цим шляхом? Та тому, що для цього потрібна сильна політична воля — образно кажучи, хтось має віддати себе в жертву, тому що це вкрай невдячна і непопулярна робота. Але ж маємо приклад країн Східної Європи, які, пройшовши через «шокову терапію», вже давно про неї забули та успішно розвиваються. У цих країнах також були мітинги і протести, але сьогодні вони вже не знають, що таке проблеми в житлово-комунальному господарстві, вони забули про таку медицину, за якої 8 копійок йде на лікування, а 92 копійки — на утримання медичної галузі. Так само у них не зустрінеш «нашої ситуації», коли кожен третій — пільговик. Тож замість вигадувати «український велосипед», нам треба брати велосипед, який їде, можливо, адаптувавши його до наших умов.

Ось ми обговорювали проблеми в житлово-комунальній галузі, котра вимагає сьогодні в десятки разів більше коштів, ніж може забезпечити бюджет. Але знову ж таки, якби ми були послідовними в реформуванні ЖКГ, то про більшість цих проблем вже давно забули б.

Оцінюючи підготовку проекту держбюджету до першого читання, скажу, що на рівні комітету ми не можемо запропонувати якихось глобальних змін. Проте поданий урядом документ відповідає нормам Бюджетного кодексу та враховує або враховує частково більшість положень основних напрямів бюджетної політики, які затвердив парламент. Зокрема, у законопроекті пропонується значно підвищити базові соціальні стандарти і гарантії, вирішується питання наближення розміру посадового окладу працівникам першого тарифного розряду на основі єдиної тарифної сітки до рівня мінімальної зарплати. А що стосується критики цього документа, то я завжди кажу — приходьте на засідання комітету і подавайте конкретні пропозиції. Зі свого боку комітет також готує пропозиції для уряду стосовно оптимізації деяких видатків, але тут мова може йти про один чи два мільярди гривень, що не вирішує якихось стратегічних завдань. Тому ще раз наголошую: кардинально змінити ситуацію можна лише проведенням реформ. Бо інакше продовжимо ходити по колу, додаючи щороку до пенсії 50 гривень, але хіба це щось вирішує?

Тож після завершення розгляду цього питання Бюджетний комітет планує підготувати та подати на розгляд Президента доповідну записку з пропозицією радикальних дій.