Жителі села Мачухи Полтавського району були неабияк подивовані тим, як їх «прославили» на фестивалі пародій в Одесі «Велика різниця», де не просто образили мачухівців, а й виставили ідіотами багатьох українців.
«Пародисти» вичитали, що у Мачухах відбувся екофестиваль, де майстри показали так звану вишивку білим по білому. Насмішники звернули увагу на дивну для себе назву «Мачухи» й висміяли саму технологію вишивання. Не розуміючись на тонкощах цієї справді тонкої справи, ургантовська команда-ух видала такий діалог:
— Білим по білому! А це як? — дивувався «нашорашівець» Свєтлаков.
— Це білими нитками по білій тканині, — просвітив його Цекало.
— Ага! — метикував Свєтлаков, — зрозуміло! У нашому класі був хлопчик-ідіот, він крейдою на папері малював...
Звісно, Цекало, як колишній киянин, мав би знати, що іронізувати тут нема чого, адже вишивка «білим по білому» — «класика жанру» в народній творчості, вищий пілотаж, проти звичайної вишивки це й справді «велика різниця».
Цей дрібний епізод з двома невігласами наводить на сумні узагальнення. Традиційний український гумор сучасними верховодами шоу-бізнесу «списано в архів». Натомість ефір заполонив «рассейскій продукт», на кшталт «Камеді-клаб» чи тієї ж «Нашої Раші». А ще — «Прожектор Перісхілтон», «Криве дзеркало», «Городок», «Аншлаг» і згадувана «Велика різниця». Недалеко від них відійшли і вітчизняні «телепотуги» — «Голі люди» чи «Рюрики»... Або «Файна Украйна» (український аналог «Нашої Раші»). Є передача «Анекдоти по-українськи», але що там українського, збагнути важко.
Ясна річ, гумор є гумор. Але коли зі сцени хтось каже, що ти ідіот, то вже не до сміху. Бо якщо згрупувати всі «українські мотиви» у згаданих передачах, то перед нами весь час постає образ «жадібного хохла-салоїда», який не хоче «віддавати Крим», а в перервах між поїданням сала і вареників лише й думає про те, аби «вкрасти російський газ» .
До речі, про вареники. Цими днями трагічний випадок трапився у Токмаку Запорізької області, де в День міста 77-річний дідусь брав участь у «чемпіонаті» з поїдання вареників і навіть виграв, але помер, не натішившись перемогою. Гумор тут недоречний. Однак цей випадок став топ-новиною практично у всіх російських теленовинах і на сайтах. Ось заголовки: «Смертельные вареники», «Украинец объелся вареников и умер», «Чемпион стал жертвой вареников», «Любов к вареникам погубила украинца», «Вареники — как украинский деструктив», «Украинец вступил в смертельную схватку с варениками и проиграл». Лиш в одному популярному «пошуковику» я знайшов 200 (!) повідомлень про «смертельні» вареники у різних російських джерелах.
Ну, хай журналісти, але ж почитайте коментарі «пересічних»! От, мовляв, до чого «довьол хохлов любимий імі голодомор»! І знову Крим («вот какіє жадниє»), і знову газ («любят оні халяву»), а в підсумку: «Вот перекроєм ім газ — пусть на дровах варенікі своі варят!». Як бачимо, «гумор» в стилі «Великої різниці» — не така вже й безневинна річ.
