Перший показ мюзиклу «Леонардо. Кохання, якого не було» в Донецькому національному академічному муздрамтеатрі назвали «світовою прем’єрою». Російський композитор Кім Брейтбург, що колись починав як музикант групи «Діалог» при Донецькій облфілармонії, довірив свій новий мюзикл землякам. А художній керівник донецької муздрами Марко Бровун зреагував «зі швидкістю каратиста», одразу запропонувавши співробітництво.

 

«Ми хотіли подати героїв через яскраві, іскрометні, точні замальовки і картинки, — розповів композитор. — Адже сам Леонардо да Вінчі — яскрава особистість». 

Автором тексту став також російський поет-пісняр Євген Муравйов. Ще до офіційної прем’єри деякі хіти із мюзиклу вже пролунали у виконанні поп-зірок Росії. Цікавість до постановки підігрівало те, що в головній партії на сцену мав вийти лауреат «Слов’янського базару-2011», артист донецького театру Володимир Квасниця.

Режисер-постановник Євген Курман вважає, що «сьогодні донецький муздрамтеатр — єдиний, який може підняти цю виставу. Бо в цьому театрі є замкнений виробничий цикл — із вокалом, балетом... І щоб глядач розумів: його не дурять. Щоб дія на сцені була органічною, природною, натхненною».

«Леонардо» не схожий на жодну із попередніх робіт донеччан. Справді вражає якість музичного матеріалу та виконання. Володимир Квасниця (Леонардо), Любов Доброноженко (Мона Ліза), Вікторія Селіванова (Джоанна), Чезаре (Дмитро Федоров) зірвали заслужені аплодисменти. У мюзиклі немає другорядних партій: запам’яталися глядачам Альбіна Терехова у ролі Беатріче, Олена Мартинова у ролі Матуріни, Костянтин Банніков у ролі Зороастро. А Микола Гусейнов у ролі Андреа став улюбленцем публіки. Солісти показали неабиякі акторські здібності, актори — володіння голосом, артисти балету дивували майстерними перетвореннями, а декорації створювали повну ілюзію то міланського дворика, то розкішного палаццо. На висоті вся творча група — художник Андрій Романченко, балетмейстер Василь Маслій, хормейстер Тетяна Пащук.

Звичайно, жанр диктує свої закони. Вічні теми — геній і влада, геній і визнання — у мюзиклі окреслені побіжно. «Я не шукаю слави, — я шукаю істини», — заявляє головний герой. А на погрози інквізитора і звинувачення у чаклунстві Леонардо відповідає: «Вогонь буває різний. Один — спалює, інший — освітлює істину». Головна сюжетна лінія — кохання Леонардо та Мони Лізи. Фабула — дещо прямолінійна та безхитрісна. 

Та дуети і діалоги героїв сповнені емоцій, у фіналі вистави зло покаране, а кохання перемогло — чи не цього глядач сьогодні шукає в театрі? 

Красиве видовище, зізнався Марко Бровун, обійшлося в суму, що перевищує бюджети чотирьох обласних театрів, разом узятих.

Судячи із підсумків, із якими донеччани завершили минулий сезон, муздрама може дозволити собі дорогі постановки. Протягом сезону було показано 454 вистави, із них 119 — виїзних, 17 — на гастролях. Всього вистави театру подивилися майже 200 тисяч глядачів. Прибуток від вистав становив 6,9 мільйона гривень, усього ж доходи театру досягли майже 8 мільйонів гривень. Показник завантаження зали — 94 відсотки, найвищий в Україні.

Серед прем’єр, які чекають на глядачів цього сезону, — «Звичайне диво» Євгена Шварца і комедія «Мою дружину звуть Моріс» (режисер Вадим Пінський), мелодрама «Після тебе» Айвона Менчела (режисер Ігор Матвіїв). На малій сцені режисер Ігор Рибчинський ставить «Там само, тоді ж» Бернарда Слейда із заслуженим артистом Андрієм Романієм та Ольгою Заворотько. Планується відкрити ще один театральний майданчик — музичну вітальню для 40 глядачів.

На знімку: сцена із мюзиклу «Леонардо. Кохання, якого не було». У ролі Леонардо — Володимир Квасниця (крайній праворуч).

Фото Вадима Пащука.