З нашим законодавством ліквідувати аварію в багатоповерхівці легше, ніж отримати право на доступ до місця самої аварії
 
Своє право власності за роки посиленого будівництва капіталізму багато українців уже навчилися поважати, а от права оточуючих — не дуже. Разом із недосконалістю вітчизняного законодавства ця неповага призводить до того, що один власник приватизованої квартири у стандартному багатоповерховому будинку із примхи або бажання комусь насолити може перетворити життя десятків сусідських родин із дітьми і людьми похилого віку на справжні тортури. Саме такими тортурами, що розтяглися на місяць, стало існування мешканців цілого під’їзду в будинку номер шість по вулиці Дорофеєва.
Ремонт із платою за вхід
Розповідає господарка однієї із квартир цього під’їзду — пенсіонерка Лідія Йосипівна:
— Наш будинок стоїть понад сорок років, а труби жодного разу не міняли — за винятком того, що в підвалі ми власним коштом поставили металопластикові замість украденої «розводки». До того ж основний «стояк» водогону на секції двокімнатних квартир чомусь змонтовано у суміжних однокімнатних. На початку лютого наскрізь проржавіла труба лопнула, і через тріщину вода стала просочуватися до мене в туалет. Спершу її можна було якось прибирати, але незабаром тріщина розширилась і вода вихлюпнулась просто в кімнату. Весь цей час жеківські сантехники намагалися домовитися зі старою господаркою однокімнатної квартири на першому поверсі, через яку проходить основний трубопровід, щоб вона пустила їх усередину для усунення аварії. Але бабуся, якій уже за вісімдесят, навідріз відмовлялася відчиняти двері, посилаючись на те, що вона приватизували житло й має право нікого туди не пускати. Адже в неї не лилося: з дірявої труби все йшло просто в підвал. Звісно, воду всьому під’їзду відрізали, і до переговорів із сусідкою, котра «зайняла кругову оборону», підключилося керівництво жеку, міліція, мешканці інших квартир. Однак господарка постійно висувала якісь умови: то їй були потрібні гроші за вхід, то нова плита, щоб перекрити простінок із трубами, то просто «перемовники» не подобалися. Вагітну жінку, матір маленької дитини, вона так придавила дверима, що та ледве травму не отримала. Що ми тільки не робили і куди тільки не зверталися —  і до міськжитлоуправління скаржилися, і міському голові Херсона на «гарячу лінію» телефонували! Уже не знаю, яким дивом начальнику жеку місяць по тому вдалося вмовити господарку пустити сантехників і відремонтувати водогін. Я віддала сорок гривень за шматок нової труби, але це дріб’язок порівняно з тим, яких незручностей весь цей час нам усім довелося зазнати.
— Бабуся з однокімнатної квартири постійно висувала якісь додаткові умови. То вимагала із сусідів 600 гривень «за моральний збиток», то з нас 20 гривень. Добре хоч у будинок подавали гарячу воду й людям не довелося тягати на верхні поверхи повні цебра. Тричі я приходив у будинок по Дорофеєва, 6, з міліцією і тричі господарка погоджувалася пропустити тільки міліціонера. Дивом удалося її вмовити відкрити двері ремонтникам. В іншій багатоповерхівці для усунення аварії довелося терміново розбивати двері квартири, мешканці якої були відсутні. Через півгодини примчав власник і став вимагати відшкодування за ремонт дверей.  Добре, що взяли дільничного міліціонера і понятих із числа сусідів, — згадує Олександр Черников — директор ПП «Житлосервіс», що обслуговує 51 багатоповерхівку великого херсонського мікрорайону «Корабел».
Законне беззаконня
Відповідно до типового договору про надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, у разі виникнення аварійної ситуації адміністрація жеку або ОСББ має право «вимагати доступу, в тому числі несанкціонованого, у квартиру споживача і ліквідації аварії відповідно до встановленого законом порядку, усунення неполадок санітарно-технічного обладнання, його встановлення та заміни, проведення технічного і профілактичного огляду» (пункт 3.1.). Однак жодних «каральних» санкцій за відмову допустити «аварійників» до несправних мереж у договорі не передбачено. Такою само розпливчастою декларацією можна назвати й відповідну статтю 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і пункт 7 «дублюючої» постанови Кабміну від 24 січня 2006 року. Хоч би що там пропонувала влада, а дієвих стимулів дотримуватися закону як і раніше немає. Закрила людина двері перед носом у слюсаря в супроводі дільничного інспектора міліції і нічого їй за це не буде.
Допоки в житловому законодавстві України не буде чітко «виписано» процедуру допуску у квартири багатоповерхівок і відповідальності за її порушення у вигляді великих штрафів, «бої місцевого значення», на зразок того, що мав місце по Дорофеєва, 6, приречені тривати нескінченно. Безумовно, керівництво житлоконтори, що зіштовхнулося з небажанням господаря квартири пропустити бригаду ремонтників, має право через суд подати позов про примусовий допуск, як вчинила й дирекція ПП «Житлосервіс». Однак через місяць після подачі позову навіть не дійшло до попередніх слухань — занадто велика завантаженість районних судів. 
Простіше та й набагато швидше виявилося «домовитися полюбовно» зі сварливою бабцею і відкликати позов.