або Як середино-будські можновладці та їхні обласні «адвокати» конституційні права пересічних українців «захищають»...

Стаття «Лихо з «великого» розуму, або Як середино-будські пани «орднунг» наводять», надрукована в «Голосі України» 09.07.11 р., сколихнула громадськість регіону. Після її публікації понад тиждень у сумському корпункті редакції кількість телефонних дзвінків зросла в рази. Більшість додзвонювачів зі сльозами в голосі переповідали свої історії «захисту» в «демократичній» українській державі їхніх прав і свобод місцевими «панами» і «паненятами». Найнесподіваніші з цих історій невдовзі з’являться на сторінках нашого видання.

А тепер коротко нагадаю середино-будські події, які тамтешні удільні князьки ототожнюють з демократією. Для доморощених можновладців демократія давно стала синонімом чиновницького свавілля, вседозволеності та наруги над пересічними громадянами. Хоча на право «першої ночі» вони ще не претендують, проте чимало з них так увійшли в раж, що людей «шинкують», як цапи капусту.

Саме так тамтешнє «панство» на чолі з тодішнім головою Середино-Будської районної ради Григорієм Геном вчинило торік з редактором районки «Знамя труда» Веронікою Грицовою, коли після першого туру президентських виборів вустами одного з його заступників заради «оздоровлення кадрової обстановки» порекомендувало їй «по-доброму» збирати речі. Місцеві «демократи» чхати хотіли, що вона — єдиний у районі професійний журналіст із п’ятнадцятирічним стажем та неповнолітньою дитиною на руках. Коли ж Грицова відмовилась від «панської ласки», нацькували на ослушницю контрольно-ревізійний відділ та фінансове управління райдержадміністрації. І хоча перевіряльники очікуваного компромату не знайшли, сесія райради з «почестями» звільнила неугодного редактора з посади.

Ініціатори гоніння вже було зраділи, але через три місяці суддя Середино-Будського районного суду Тетяна Дубінчина виносить судове рішення: «Поновити Грицову Вероніку Геннадіївну на посаді редактора комунальної організації Середино-Будської районної ради «Редакція газети «Знамя труда». 

На підставі цього рішення сесія районної ради зобов’язана була негайно поновити Грицову на редакторській посаді.

Та треба знати панську зухвалість. Замість виконати припис суду, «керманичі» району затіяли гру в котика-мишку: оголосили конкурс на заміщення вакантної посади редактора. Куди тільки не зверталась журналістка у пошуках справедливості: до Президента України, Прем’єр-міністра держави, керівників області і обласної прокуратури, в апеляційний і адміністративний суди... На її захист виступили «Журналіст України», обласна Спілка журналістів України. Утім, безрезультатно, районна влада стоїть на захисті вчиненого свавілля. А «солістом» у цьому хорі свавільників виступає «борець за демократію» Григорій Ген, якого торік Президент України з подання обласних керівників перемістив у крісло голови Середино-Будської райдержадміністрації. Як у тій байці: «...І щуку кинули у річку».

У чому ж секрет непотоплюваності середино-будського «броненосця», який у воді не тоне і у вогні не горить? Либонь, у нечуваній... мімікрії. Саме вона дозволяла Григорію Гену з 1992 року утримуватися на найвищих районних посадах при перших трьох президентах, а торік допомогла заякоритися і біля четвертого гаранта. Думається, саме через свою «незамінність» і «лояльність» чиновник районного масштабу повірив, що він і є істиною в останній інстанції.

Про це, зокрема, і йшлося у критичній публікації «Лихо з «великого» розуму...», з якою «Голос України» виступив на захист ошельмованої колеги. З огляду на постійні заяви Президента України Віктора Януковича про готовність державних структур розпеченим залізом витравлювати з чиновників чванство, хамство, свавілля, нехтування законами, редакція газети сподівалася на розважливість обласних керманичів. Хотілося вірити, що їхні заяви про верховенство закону в регіоні, про захист прав пересічних мешканців області від свавільних «князьків» — не пустопорожні балачки. Сподівалися, оскільки в матеріалі наголошувалося не лише на свавіллі «князька», а й на тому, що в Середино-Будському районі він почувається, немов у власній вотчині. Тож, повіривши у щирість запевнянь обласних очільників, скерували їм на розгляд для вжиття заходів вищезгадану публікацію. Відповіді від керівництва регіону — обласної ради та облдержадміністрації — виявилися настільки «щирими», що буквально шокували нас своєю «правильністю». Ось, приміром, «високий зразок» епістолярної «творчості» заступника голови Сумської облдержадміністрації Сергія Грицая. «...Передусім повідомляємо, — пише він до редакції «Голосу України», — що Сумська обласна державна адміністрація, співпрацюючи з друкованими засобами масової інформації, виключно керується чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні...». Все нібито правильно: закони й справді для всіх писані. Далі пан Грицай, втовкмачує, мовляв, питання про призначення головного редактора належить до компетенції одного із співзасновників — районної ради. Звідси і його «правильний» висновок: «...Відповідно Сумська обласна державна адміністрація не є співзасновником газети «Знамя труда» і не має права втручатися у процес регулювання засновником засобу масової інформації трудових відносин...». У Сумській обласній раді не стали розводити «дебатів», а одразу взяли бика за роги: «...Втручання обласної ради в діяльність районної ради згідно з чинним законодавством не допускається, оскільки районні ради не підпорядковуються обласним радам... Справа щодо звільнення з посади редактора газети переведена в судову площину...».

Ось тобі, бабцю, і Юріїв день: редакція про Хому, а сумські начальники про Ярему. Адже у статті «Лихо з «великого» розуму...» немає жодного слова про необхідність втручання обласних керманичів у роботу Середино-Будської районної ради. Там ідеться лише про свавілля, яке чиниться в районі з подання влади під приводом «окультурення кадрів».  Сподівалися, що обласне керівництво дізнається, поставить «слугу народу» на місце, щоб у майбутньому ні йому, ні іншим не хотілося маніпулювати законами та ламати людські долі. Але, як то кажуть, не зрослося.

Тож, можливо, хоча б слова Президента України Віктора Януковича: «Бюрократія відштовхує людину від держави, перетворює владу на чужу і навіть ворожу для людей силу» (газета «Персонал плюс», №50 за 2010 рік) приведуть сумських керманичів до тями, і вони наважаться дати належну оцінку діям «героя» публікації «Лихо з «великого» розуму...», а не вішатимуть нашим читачам локшину на вуха.

Мал. Миколи КАПУСТИ.