Спільно подолати ризики потенційно глобальних вимірів

Від щирого серця вітаю учасників «круглого столу» з архіскладної проблематики глобальних ризиків та їх попередження.

Ми живемо в світі ризиків і небезпек, який самі створили і продовжуємо створювати. Чим більш глобалізованим і взаємозалежним стає сучасний світ, тим більшими викликами він відповідає людству. Сьогодні немає такої сфери діяльності людини, яка б не містила у собі ризики потенційно глобальних вимірів — від політики, економіки і промисловості до інформаційної та соціальної небезпеки.

Безробіття та бідність, порушення прав і свобод людини, злочинність і тероризм, забруднення довкілля і глобальне потепління, продовольча криза й енергетичні проблеми, міжетнічні конфлікти — усі ці виклики нині вже не стосуються окремого соціуму чи країни. Вони загрожують нормальному життю усього людства і шукати відповіді на них ми мусимо всією світовою громадою.

Окреме і ключове питання для України — це проблема бідності. Як відомо, статистичні методи, що їх використовує більшість країн і більшість міжнародних організацій, пропонують визначати рівень життя громадян будь-якої країни, використовуючи два основні показники. Ці показники застосовуються для відстеження соціального розшарування населення певної країни та кількості бідних людей, а також для порівняння країни з іншими щодо рівня життя її народу.

Найбільш поширеним показником є децільний коефіцієнт, який визначає рівень розриву в доходах. Децільний коефіцієнт дорівнює співвідношенню доходів найбагатших 10% населення до 10% найбіднішого.

Розглядаючи ці показники щодо України, слід зазначити таке:

1. Станом на листопад 2010 р. у щорічній доповіді ООН щодо розвитку людського потенціалу Україна посіла 69-те місце з 170 країн, Росія — 65-те. Децільний коефіцієнт для України визначено 45, Німеччини — 7,5, Чехії — 5,2, Японії — 4,5.

Директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ академік Ю. Пахомов визначає розмір згаданого коефіцієнта на рівні 40.

За даними Центру перспективних соціальних досліджень Міністерства праці і соціальної політики України, сукупні доходи 10% найбільш та найменш забезпеченого населення України за 9 місяців 2010 р. відрізнялися у 5,4 разу (у січні—вересні 2009 р. — 5,5 разу), у т. ч. серед міського населення — 5,6 разу (5,8 разу), серед сільського — 4,6 разу (4,5 разу)». Ці дані пораховані на основі офіційних доходів фізичних осіб.

За побудованими на основі опитувань громадян даними Центру Разумкова, у 2009 році децільний коефіцієнт дорівнював 8—9.

Разом із тим, за наявними оцінками, 130 найбагатших українців мають статки на рівні 120 млрд. грн. Фактично дані, оприлюднені офіційними державними установами, не враховують значну частину прихованих доходів передусім найбагатшої частини суспільства.

Якщо у виступі на Світовому політичному форумі Президент Російської Федерації повідомив, що децільний коефіцієнт у його країні дорівнює 15, американські експерти, які користуються в розрахунках методикою ООН, оцінюють його значення для Росії в 30—36. Отже, відповідні українські статистичні дані та оцінка міжнародних установ відрізняються ще істотніше.

2. Рівень бідності у країні визначає відсоток громадян, які мають доходи нижче прожиткового мінімуму. Якщо він перевищує певну межу, це характеризує суспільство країни як таке, що є політично нестабільним. Крім того, згадані громадяни схильні до трудової еміграції. Критичним рівнем, за оцінками фахівців, вважається понад 10%. Зокрема, у Греції нещодавні соціальні заворушення відбувались, коли значення зазначеного показника перевищило 10%.

За даними вибіркового дослідження Держ-комстату України, на даний час 23% міського та 38% сільського населення України (в середньому 25%) отримують доходи нижче офіційного прожиткового мінімуму. Всього середній дохід нижче від прожиткового мінімуму мають більш як 12 млн. громадян.

Розрахунки на базі цифр Держкомстату засвідчують, що у кожній 200-й українській родині на одну людину припадає менше 300 гривень на місяць, у кожній 40-й сім’ї — від 300 до 480 гривень на місяць, у кожній 16-й — від 480 до 660 гривень на місяць, у кожній 8-й — від 660 до 840 гривень на місяць.

На жаль, слід констатувати, що динаміка рівня бідності в країні за останні роки погіршилася. Центр перспективних досліджень Міністерства праці та соціальної політики у підсумковому моніторингу за 2010 рік подає такі дані: «...частка населення із середньодушовими загальними доходами на місяць нижче прожиткового мінімуму за 9 місяців 2010 року збільшилася порівняно з січнем—вереснем 2009 р. у 1,5 разу і становить 24% (середньомісячний розмір прожиткового мінімуму за цей період зріс у 1,3 разу). Частка населення з таким рівнем доходів становила за 9 місяців 2009 р. 16%, що було менше, ніж за такий же період у 2008 р. — 17,6%».

Це підтвердило також опитування Центру Разумкова, згідно з яким 60% українців вважають, що їхній матеріальний стан погіршився. У висновку Рахункової палати про виконання бюджету 2010 року (листопад 2010 р.) відзначено «підвищення рівня бідності» або кількості осіб, що отримують дохід нижче офіційного прожиткового мінімуму. У січні—вересні вона становила 12,5 млн. осіб, або 26,4% населення».

Дещо відрізняються дані Міністерства економіки України, згідно з якими за останні три роки частина населення, що отримує доходи нижче прожиткового мінімуму, також зростала. Якщо у 2008-му вона становила 19,9%, у 2009-му — 22%, то у 2010-му — 25%.

Від того, чи зможемо ми сьогодні усвідомити спільну політичну відповідальність й об’єднати зусилля заради подолання ризиків як на європейському, так і на світовому рівні, залежить завтрашній день планети.

Ми живемо у непростий і навіть жорстокий час. З одного боку, людство переживає важкі наслідки економічної та фінансової кризи. З другого — на міжнародній арені відбуваються бурхливі, майже неконтрольовані геополітичні процеси, що, безперечно, змінять обличчя світу.

Сподіваюся, всі присутні погодяться з тим, що цілі та цінності, які сповідує Рада Європи, — зміцнення демократії, забезпечення верховенства права та захисту прав людини — складають ту природну основу, на якій тільки й можливо створити надійну архітектуру майбутнього людства і яка єдина дасть йому змогу впоратися з викликами й загрозами.

Якщо це так, то наша відповідальність, відповідальність Європи є особливо значною і ми зобов’язані спільно виробити ефективну модель протидії ризикам. Ми не маємо права не досягти успіху.

Зрештою, ми представляємо інтереси 800 мільйонів європейців. Від нас великою мірою залежить поліпшення їхнього життя, забезпечення їхніх прав і свобод, утвердження на континенті широкого простору демократії й панування права.

Побудова єдиної Європи без ліній розподілу, захист європейських цінностей, а також зміцнення взаємоповаги та толерантності, поглиблення міжкультурного та міжрелігійного діалогу є пріоритетами сьогоднішньої парламентської дипломатії.

Вважаю, що Парламентська асамблея має значний потенціал для розробки нових підходів щодо протидії сучасним викликам та загрозам, посилення у співпраці з Комітетом міністрів контролю за дотриманням державами-членами своїх зобов’язань.

Верховна Рада України повністю віддана нашим спільним європейським ідеалам і завжди буде якнайтісніше співпрацювати з Парламентською асамблеєю.

Сьогодні Рада Європи переосмислює свою роль, здійснює внутрішнє реформування, ставить перед собою нові завдання і цілі. Це дасть їй можливість у подальшому більш ефективно відповідати вимогам сучасності.

Україна як головуюча у Комітеті міністрів країна активно сприяє цим перетворенням.

Пріоритети українського головування — захист прав дітей, права людини та верховенство права в контексті демократії і стабільності в Європі, а також зміцнення та розвиток місцевої демократії — спрямовані на забезпечення послідовності в досягненні основних цілей нашої Організації.

Водночас ми не забуваємо й про наші зобов’язання перед Радою Європи. У цьому зв’язку наголошу на прагненні України якнайшвидше завершити виконання вступних зобов’язань.

Цій меті сьогодні підпорядковані зусилля всіх гілок української влади, у тому числі законодавчої.

Парламент ухвалив надзвичайно важливі закони про доступ до публічної інформації та про безоплатну правову допомогу. Це значний прогрес в утвердженні реальної демократії.

Ми виходимо з того, що з набуттям 1 липня цього року чинності Законом України «Про боротьбу з корупцією» наша країна виконала відповідне зобов’язання перед Радою Європи.

Розроблено проекти законів, що стосуються діяльності громадських організацій, виборів депутатів Верховної Ради України, кримінального процесу. Нині вони проходять узгодження на різних рівнях, у тому числі у міжнародних експертів.

9 вересня Верховна Рада прийняла за основу проект закону про гарантії держави щодо виконання судових рішень. Ухвалення цього закону є етапним у виконанні Україною рішень Європейського суду з прав людини.

До пріоритетів Президента та уряду України належать конституційна реформа, як і реформа системи правосуддя та створення системи суспільного телерадіомовлення.

Усі названі кроки є складовими широкомасштабних і системних реформ, що тривають у нашій державі. Їхня основна мета — досягнення європейських норм і стандартів у всіх сферах життя українського суспільства на основі верховенства права, забезпечення Україні достойного майбутнього в єдиній Європі.

Дякую усім присутнім — організаторам і учасникам — за участь у «круглому столі». Бажаю вам відкритого і конструктивного діалогу та успішної роботи.