Заробітки на сировині для виробництва біопалива обернулися виснаженням ґрунтів у степах Таврії
Ні вугільних шахт, ні нафтових свердловин на Херсонщині зроду не було, однак цей степовий регіон останнім часом може з повним правом називатися експортером енергоресурсів. Лише торік, за даними Херсонської митниці, з портів області було відправлено на експорт 15,7  тисячі тонн рапсу — сировини для виробництва біопалива. Нинішнього року закупівельні ціни на цю культуру на півдні України злетіли «до небес» — з 3 до 4,7—4,8 тисячі гривень за тонну. Однак зростання експортних поставок з Таврії вочевидь не передбачається: найпрозорливіші аграрії вже відмовляються від перегонів за «швидкими грішми», які у перспективі обертаються тільки збитками.
— Ще кілька років тому ми сіяли близько тисячі гектарів рапсу, який на зрошуваних землях давав до 30 центнерів з гектара. Витрати на його вирощування начебто б окуповувалися з лишком, але сіяти рапс на тому самому місці не можна — він сильно виснажує ґрунт, родючість якого з центральноукраїнськими регіонами не порівняти. От і виходить, що посіяв на наступний рік пшеницю після рапсу, і одержав на 15 центнерів з гектара менше. А оскільки зерно нині у великій ціні, вибір зробили саме на його користь, поступово скоротивши площі під рапс наполовину, — зазначає генеральний директор дослідного господарства «Асканійське» у Каховському районі Херсонщини, депутат облради Віра Найдьонова.
Пік вирощування рапсу в Херсонській області припав на 2007 рік, коли площі, зайняті цієї культурою, досягали 97 тисяч гектарів. 
Потім селяни почали потроху розуміти, що до чого, і помалу відмовлятися від ажіотажного захоплення «миттєвими» заробітками. Отож нинішнього року рапс посіяли тільки на більш як 60 тисячах гектарів, до того ж третина посівів через несприятливі погодні умови в лютому-березні просто вимерзла. Експерти вважають, що ринок сам «розставить усе по місцях»: зростання оптових цін на зернові та овочі перекриє доходи від рапсу, і загрозливе поширення цієї культури на бідних ґрунтах степу згодом припиниться.
— На наших ґрунтах без зрошення рапс дає 12—14 центнерів з гектара, а пшениця — усі 50. Неважко підрахувати, що за нинішніх закупівельних цін зернові забезпечують хліборобам набагато більший дохід. А якщо говорити про вирощування овочів у закритому ґрунті, то різниця в прибутковості зросте в десятки разів: адже квадратний метр звичайного парника під плівкою дає змогу фермерам і орендарям заробляти до 50 гривень за сезон, — розставив крапки над «і» начальник Головного управління агропромислового розвитку Херсонської облдержадміністрації Анатолій Лосик. — На мою думку, нинішні площі, зайняті під рапсом, навіть за наукового підходу до сівозміни — саме той максимум, який може дозволити собі Херсонщина.
Біда, однак, у тім, що науковою сівозміною в багатьох господарствах Таврії навіть не пахне. Якщо великі агрофірми ще бережуть свої угіддя, то багато підприємців від сільського господарства діють за принципом «після нас хоч потоп». Орендуючи паї в тих селян, які самі не можуть їх обробляти, вони можуть «окуповувати» їх рапсом чи соняшником і по два роки поспіль. Забрали врожай, зняли «вершки» на декількох сотнях, і вирушили в інший район, залишивши напризволяще виснажену землю. І за наслідки такого бездумного господарювання ніхто не відповідає: адже відслідковувати виснаження родючості ґрунту в нас, по суті, немає кому.
— Агрохімічний паспорт на кожне конкретне поле із зазначенням рівня гумусу видається раз на п’ять років, після його обстеження. У проміжках між цим терміном показники родючості ґрунту ніхто не контролює. Втім, зменшення або збільшення цієї родючості — процес тривалий, і займає набагато більше п’яти років, — підсумовує директор херсонського центру «Облдержродючість», кандидат сільськогосподарських наук Олексій Морозов. — Однак уже зараз можна говорити про виявлення загальних тенденцій. Обстеження показують, що в таких великих агрофірмах, як уже згадуваній «Асканійській», або Інститут рисівництва, де ведуть грамотну сівозміну, і вчасно вносять мінеральні або органічні добрива, шар гумусу залишається стабільним, а на окремих полях його товщина за останнє десятиліття навіть зросла на 1,5—2 відсотки. І, навпаки — у дрібних господарствах, де норми сівозміни хронічно не дотримуються, а на добривах заощаджують, шар гумусу за десять років зменшився на ті самі 1,5—2 відсотки.
За переконанням кандидата наук Олексія Морозова, виснаження ґрунтів у зоні «ризикованого землеробства» можна зупинити, лише задіявши ефективні законодавчі та ринкові механізми. Якщо селяни все-таки одержать право купівлі-продажу сільгоспугідь, нові власники будуть самі зацікавлені в тому, щоб підтримувати родючість землі й не здавати її в оренду несумлінним користувачам. Адже виснаження ділянки просто знецінить її: вартість землі впаде, і хоча б одержати під її заставу великий банківський кредит на насіння й пальне вже буде проблематично. А якщо за це введуть і штрафи, про надмірне «захоплення» рапсом та соняшником аграріям Таврії й зовсім доведеться забути.
 
Херсонська область.
Тим часом
Земельних чиновників залишать без крісел. За непротидію корупції
Чиновники в органах земельних ресурсів, які не протидіятимуть корупції, позбудуться посад. Про це на нараді з представниками органів земресурсів заявив міністр агрополітики М. Присяжнюк:
«Корупція нагадує ті методи, які застосовували завойовники до народів Америки — скуповували за безцінь величезні території. Українське село точно нагадує ті часи. Іде полювання за паями, іде полювання за власниками земельних паїв, іде скупка українських земель, до речі, тіньовим шляхом... Усе керівництво органів земельних ресурсів нестиме персональну відповідальність за свої рішення, дії чи бездіяльність. Передусім переді мною як координатором, а також перед законом, і перед керівництвом уряду й безпосередньо перед Президентом України. Я вас запевняю, хто з метою особистого збагачення заважатиме проведенню земельної реформи, залишиться не тільки без посади, а й піде в ті місця, які надовго позбавлять корупціонерів бажання наживатися на українському селянстві», — повідомляє «АПК-Інформ».