Експортна ліквідність кукурудзи, масове збирання якої на наших полях успішно триває, може помітно зрости. Світові ціни, які підігріваються інформацією про нестачу врожаю в США (країни, ціноутворюючої для зовнішнього ринку), поповзли догори.
Паніка в Америці з приводу дисбалансу запасів кукурудзи — гарний привід заробити іншим державам. Не виняток і Україна, де за прогнозами, очікується чи не рекордний валовий збір — близько 18 мільйонів тонн. А про завдання продати за кордон 24 мільйони тонн зернових керівництво Мінагропроду заявляло не раз. Королеві полів у цих експортних пророкуваннях приділяють лідируючі позиції. Але таким амбітним планам навряд чи судилося збутися. Причина не тільки в споконвічній переоцінці можливостей чиновницьким апаратом або в чинному експортному мито, що помітно стримують продаж за кордон. Головна перешкода, яка напевно не дасть можливості мільйонам тонн української кукурудзи пробитися на зовнішні ринки, — брак потужностей, які дають змогу довести кукурудзу до експортних кондицій. Не везуть же її від комбайнів одразу в порт. Для того, щоб відправити за кордон, зерно спочатку належить належним чином висушити. Тут і заритий собака.
Вітчизняні потужності із зберігання та переробки таку кількість кукурудзи навряд чи в змозі «переварити». Тим паче, що елеватори вже забиті пшеницею, яку зібрали раніше. А між соняшником і кукурудзою перевагу надають все-таки олійним культурам. Насіння і коштує дорожче, і до умов зберігання більш вимогливе. Тому соняшнику, який нині так само порадував урожаєм, місце в сховищах знайдеться швидше, ніж кукурудзі. Отож правильно кажуть: «Неврожай — горе, а врожай — вдвоє». Нинішнього року цю приказку не раз згадають і в господарствах, і на елеваторах.
