* Переговори президентів Віктора Януковича і Гурбангули Бердимухамедова супроводжували оптимістичні коментарі українських урядовців про туркменський газ по 200 доларів США за тисячу кубометрів — про поїзд, який пішов.
* Агентство «Standard & Poor’s» знизило рейтинг України за зобов’язаннями в гривні, залишивши прогноз «стабільний» — про базар-вокзал.
* Уряд схвалив проект державного бюджету на 2012 рік — про вузькоколійку.
Звітний тиждень знову примусив повернутися до газової теми, яку нав’язують, як оголошення у залі очікувань залізничного вокзалу. Хочеш поїхати — мусиш реагувати, але тобі сповіщають, що поїзд запізнюється. На разі йдеться про відновлення контрактних відносин із газовиками Туркменистану — гарна річ. Але реально каспійський газ від Туркменистану може надійти до нас через 4—5 років аж ніяк не з ласки російських ГТС. Росіяни зацікавлені не в транзиті, а в закупівлі туркменського газу з наступним продажем його в європейські країни. Тож нам нічого іншого не лишається, як очікувати на спорудження нового газогону, приміром, Схід—Захід, прокладення труб по дну Каспійського моря, приєднання їх до газогону Баку—Джейхан або до інших. Ласкаво просимо споживачів до зали очікувань! Фігурально кажучи, громадянку Ніканорову заспокоюють черговою порцією оголошень. Вона округлює очі — «Газпром» погрожує денонсацією харківських домовленостей, а уряд, що газ подешевшає.
Дозвольте засумніватися. Бо це унеможливлює падіння внутрішнього газовидобутку торік і збиткове перехресне ціноутворення на газовому ринку. Бо це заперечує кон’юнктура світових цін і боргове навантаження НАК «Нафтогаз України». А справа стоїть, а поїзд запізнюється.
S&P висловилася дипломатично. Мовляв, звинувачуйте інфляцію більш як у 10 відсотків, борги і стабільно високі пенсійні витрати через бюджет. По-нашому, то базар-вокзал і лукаву арифметику. І те, й інше породжує незламна віра уряду і Нацбанку в переваги ручного адміністративного управління економічними процесами. Бува, це суперечить економічній логіці, як-от — обмежувати експорт зерна за наявності достатніх резервів. Бува, що здоровому глузду, як-от — влаштовувати тендери з державних закупівель вершкового масла в момент зростаючих на нього цін. Але здебільшого управлінський «ручняк» дискредитує законодавство.
Схвалений урядом проект держбюджету на 2012 рік і середньострокова державна програма соціального розвитку мали б заспокоїти громадянку Ніканорову. Зростання ВВП передбачається на рівні 5,5 відсотка, узгоджений із МВФ розмір дефіциту державного сектору становитиме 2,5 відсотка, середньозважений валютний курс — 8 гривень за долар США. Проте громадянка віри не йме. Бо, каже, бюджет на наступний рік передбачає середню ціну природного газу на рівні не 200, а 414—416 доларів США за тисячу кубометрів. І колія та сама, згідно з контрактом, підписаним Юлією Тимошенко, — вузька і ненадійна. І надалі уряд збирається на власний розсуд розподіляти пільги й усі капітальні вкладення.
Черговий сигнал пролунав із Нацкомісії з регулювання електроенергетики — до кінця року ціни на газ для населення і підприємств теплової комунальної енергетики підвищувати не будуть. Це зрозуміло, бо однак людям за нього не розплатитися. Але що робити в такому разі НАК «Нафтогаз України», який погодив з МВФ утримання свого дефіциту на рівні 8,5 мільярда гривень?! Що скажуть на це законодавці, які розглядатимуть проект урядового фінансового плану вже цього тижня? Що скаже на це громадянка Ніканорова і що — МВФ?
