Сьогодні святкує своє 80-річчя Неля Петрівна ТРОШИНА (на знімку) — багаторічний керівник деканату стаціонару спочатку факультету, а потім інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Як «права рука» деканів Д. М. Прилюка та А. З. Москаленка, Н. П. Трошина забезпечувала безперебійність навчального процесу підготовки майбутніх працівників редакцій засобів масової інформації із 1964-го до середини 2000-х років. Їй потрібно було водночас розбиратися з оперативними планами навчання, робити розклад, заводити й вести персональні картки на кожного з 500 студентів усіх курсів денної форми, трудові книжки, призначати та знімати стипендії, готувати безліч наказів, стежити за відвідуваністю студентами лекцій, семінарів тощо. Одне слово, — запаморочлива круговерть не лише на вісім робочих годин у будні, а часто й на вихідні чи відпустки, коли робота, власне, перестає бути роботою, а перетворюється на спосіб життя.
Без задатків ефективного менеджера, суворого та вимогливого контролера аудиторних занять ці численні обов’язки просто неможливо було виконувати. Чотири десятиліття роботи в деканаті стаціонару навчили Н. П. Трошину розбиратися в університетському плануванні, що, за великим рахунком, вміє на кожному факультеті обмежене коло людей. Але сам зміст навчання має бути відповідно поданий. Для цього існують підручні технічні засоби. Отже, спочатку плани та розклад Неля Петрівна друкувала на машинці, згодом освоїла комп’ютерний набір і лазерний друк, відкрила на журфаці першу електронну поштову скриньку. Усе необхідне для того, аби не відставати від сьогодення, деканат стаціонару журфаку освоював у найкоротший термін. Завдяки профільній освіті та величезному досвідові Н. П. Трошина могла в разі потреби успішно працювати на будь-якій дорученій ділянці роботи, однак вона була незамінна в неспокійному господарстві деканату.
Але хоч яким би цінним спеціалістом не була та чи інша особа, без проявів людяності їй не завоювати любові та поваги у колективі. Колеги постійно зверталися до Н. П. Трошиної з різноманітними службовими та життєвими проханнями. Батьки студентів просили поради, як наставити дітей на шлях навчання, а в разі втрати інтересу Неля Петрівна наполегливо відправляла їм листи з повідомленнями про загрозу відрахування з університету. У багатьох випадках — допомагало!
Самі ж студенти, особливо сироти, починали отримувати стипендію невдовзі після того, як про це дізнавалася Неля Петрівна Трошина. Звичайно, не всі вони пам’ятають про добро, яке колись робила для них ця добровільна «нянька», працівниця деканату, але таких людей небагато. Переважна більшість дипломників більш як за 40 років — а це не менше 21 тисячі чоловік — коли приходять в Альма-матер, одну з перших шукають дорогу для них Нелю Петрівну Трошину, «нашу Нелю», як вони її з любов’ю називають. У день 80-річного ювілею усі журналісти-випускники Шевченкового університету зичать дорогій Нелі Петрівні Трошиній міцного здоров’я і багатьох щасливих хвилин в оточенні рідних і близьких їй людей.
Фото з архіву Н. ТРОШИНОЇ.
Під час наради у Червоному корпусі.
