Коли Дмитро Табачник оголосив «хрестовий похід» за повернення дитячих садків у лоно комунальників, мене це не здивувало, але спантеличило. Чому «хрестовий похід», а не операція, акція, рейд? Навіть школяр знає, що хрестові походи — це вогонь, кров, смерть. Хрестоносці — варвари й виступали вони «проти», а не «за». Хрестові походи «за» — це нонсенс, абсурд.
Але докторові історичних наук видніше. Річ, зрештою, не в словосполученні, нехай навіть невдало застосованому й безоглядно піднятому на щит командою міністра. Річ у суті: демографічна ситуація потроху поліпшується, молодь буквально сприйняла гасло можновладців «Кохайтеся!», а прийдешнє покоління тим часом росте й виховується в тісноті. Катастрофічно не вистачає дошкільних установ, які в лихі 90-ті були порожні, закривалися, передавалися в оренду. У багатьох з них сьогодні консультують, лікують, надають послуги, зводять дебет з кредитом, нараховують пенсії, займаються доброчинністю. Тільки в Києві не працює 112 установ, закритих наприкінці століття.
В Україні з 24,5 тисячі на плаву залишилося 14,5 тисячі установ. Рік тому ухвалено закон про одинадцятирічну освіту, у якому передбачено навчання дітей з п’яти років. Таких у країні понад 420 тисяч. Що залишалося міністрові, як не оголошувати «війну» орендарям, кого вмовляючи піти, а кого — примушуючи через суд?
Дмитро Володимирович сьогодні радий кожній дошкільній установі, кожній новоствореній групі. Поділяємо і ми цю радість, звичайно. Але засмучуємося темпами походу. Так, в 2005—2009 роках, наприклад, у столиці відновив роботу лише один дитсадок, а в 2011-му аж шість плюс відкрилися два приватні. За цей час кількість місць зросла на три тисячі. Але це в Києві, де дошкільною освітою охоплено всіх п’ятирічних. Тут прийнято відповідну програму, у якій задекларовано і будівництво дитсадків, і відкриття 35 нефункціонуючих установ. До слова, всі вони, схоже, проблемні. Міністр заявив, що має намір звернутися в Кабмін і Генпрокуратуру з проханням допомогти повернути їх у власність громади. Кияни, втім, уже мають досвід відновлення справедливості через суд. У регіонах це зробити складніше, там часто бракує наполегливості, терпіння, одне слово, хватки міністра.
...У передвиборній програмі Янукович стверджував, що до 2020-го в Україні мешкатиме 50 мільйонів громадян. Торік на світ з’явилося 530 тисяч, що на 35 відсотків більше, ніж в 2001-му. Оце темпи! Водночас 100 тисяч дітей не мають можливості відвідувати дитсадки. Найбільший дефіцит у західних областях, загалом по країні, за даними Держкомітету статистики, на 100 місць претендують у середньому 108 дошкільнят. А є райони в столиці, де на ліжко-місце просяться дві дитини...
Потрібно будувати, кажуть в один голос чиновники, а будівельники в гонитві за квадратними метрами житла ігнорують об’єкти соціальної сфери. Скажімо, у «спальному» Дніпровському районі столиці ще в 2005-му звели дитсадок на 140 місць, а навколо — дюжину багатоповерхівок. В установі, як у казковій рукавичці, уже набилося 260 дітлахів...
На Виноградарі 15 багатоповерхівок колись оточували три дитсадки. Сьогодні — півтора. З «половинки» судом виселили приватний ліцей, що спричинило невдоволення прихильників якісної освіти.
...Прем’єр-міністр Микола Азаров у червні доручив МОНМС і облдержадміністраціям активно підтримати «хрестоносців» і відновити роботу всіх ДУ, почати будівництво нових. Буде спрощено процедуру відкриття дитсадків, до 1 листопада міністерство має внести зміни в закон про дошкільну освіту, у якому буде норма про звільнення дитячих установ від сплати податку на землю й податку на прибуток, отриманий від надання освітніх послуг. Якщо добрі наміри не залишаться на папері, «хрестовий похід» виправдає себе...
Фотоетюд Анастасії СИРОТКІНОЇ.
Першокласники.