Вікна службового кабінету одеського міського голови дивляться на одну з найкрасивіших будівель міста — Музей морського флоту. Шість років тому, 29 квітня 2005 року, о другій годині ночі у вікнах кабінету мерехтіли відблиски язиків полум’я, що охопило триповерхове приміщення, побудоване в 1842 році. Пожежа, якій була присвоєно вищу категорію складності, вирувала три години. За цей час обгорів і обвалився дах пам’ятки архітектури, вигоріли стіни. 120 тисяч експонатів, які перебували в експозиціях і запасниках музею, винести не вдалося. Жертв і постраждалих під час пожежі не було, міліція порушила кримінальну справу, причини пожежі досі суперечливі — від навмисного підпалу до несправності в електропроводці.
Єдиний у СРСР Музей морського флоту, створений у 1920 році й розміщений у будинку колишнього Англійського клубу (архітектор Г. Торрічеллі), «завис у повітрі». А останні події свідчать, що експозиція музею, нині тимчасово переселена до Одеського морського вокзалу, вже ніколи не повернеться в рідне приміщення.
Незважаючи на заяви київських і одеських чиновників, що музей ось-ось буде реставрований і знову прийме відвідувачів, практичних справ не спостерігається. Заступник одеського міського голови Олександр Орлов, приміром, на початку нинішнього року заявив, що музей відновлять протягом 2011—2012 років. За умови, що держава виділить на реконструкцію кошти з держбюджету. І міський бюджет підставить своє фінансове плече під ці роботи. Попередній кошторис — 20—25 мільйонів гривень. Ні в міському бюджеті 2011 року, ні в програмі соціально-економічного розвитку Одеси про порятунок музею морського флоту немає жодного слова.
Куди не кинь — усюди клин
Ще не встигли охолонути головешки після пожежі, як спалахнули суперечки: кому фінансувати реставрацію будівлі. Музей флоту перебував на балансі Міністерства транспорту й зв’язку. Звісно, в транспортного відомства й думки не було відновлювати архітектурну пам’ятку. Мінтранс передав належне йому майно на баланс Одеського морського торговельного порту. В будинку морвокзалу виділили приміщення, куди переїхала крихітна частина експозиції Музею морського флоту.
Пізніше, згідно з указівкою з Києва, Музей морського флоту мав бути виключений з Єдиного реєстру підприємств і організацій України. Тобто як юридична особа музей повинен був припинити існування. Необізнаним людям, а музейні працівники саме такими і є, ця вказівка Мінтрансу ні про що не говорила. Але позбавлення установи статусу юридичної особи призвело б до того, що експонати втратили б статус музейних цінностей і, відповідно, охорону з боку держави. Музей зобов’язаний був припинити існування.
Ну, а потім до музею прийшла повістка з Господарського суду Одеської області: установа залучається як відповідач за позовом Податкової інспекції Приморського району про визнання музею банкрутом. Основний зміст позовної заяви полягав у тому, що музей заборгував держбюджету 280 тисяч гривень податку на прибуток і податку на додану вартість.
Першу атаку на знищення музею було відбито. Мінтранс погасив заборгованість установи перед держбюджетом.
Другу атаку розпочали «круті» бізнесмени, вони запропонували обласній держадміністрації інвестиції — 25 мільйонів гривень — на переобладнання будинку в елітний закритий клуб для особливо поважних осіб. На щастя, і ця спроба привласнити найкрасивішу будівлю міста провалилася. Ну, а третю спробу було здійснено (чого ніхто не очікував) з Верховної Ради. Народний депутат України одесит Леонід Клімов розробив і вніс на розгляд проект закону про виключення 9 пам’ятників культурної спадщини Одеської області зі списку об’єктів, що не підлягають приватизації. У перелік таких об’єктів, що підлягають вилученню зі списку, серед інших, потрапили будинок протитуберкульозного санаторію в Білгороді-Дністровському, будівля Стурдзовської богадільні зі Скорбященською церквою, приміщення художнього училища і будинок Англійського клубу, де розміщався до пожежі Музей флоту. В пояснювальній записці до проекту закону йшлося про те, що внаслідок багаторічної експлуатації без належного технічного стану об’єкти втратили культурну цінність, деякі з них напівзруйновані й не підлягають капремонту.
Проект закону не одержав підтримки у Верховній Раді. Але від цього проблеми Музею морського флоту не зникли, навпаки, їх дедалі більшає.
Не архів, а арсенал
Сьогодні будівля Морського музею вже не видається архітектурним більмом у центрі Одеси. Роботи з його порятунку ведуться: відновлено дах, посилено несучі конструкції, відремонтовано горищне приміщення, фасади, ремонтуються, реставруються інтер’єри. Здавалося б, лихо минуло, і музей, як і колись, у строю. Але до радості ще, ох, як далеко. Директор музею Людмила Володимирівна Бондаренко розповіла, що з 2008 року частина експозиції музею була представлена виставками «Зародження судноплавства на Чорному морі», розташованій у морвокзалі, та «Участь моряків торговельного флоту у Великій Вітчизняній війні», що перебуває у Музеї одеського порту. Ці виставки відвідують понад 6 тисяч осіб на рік. Чимало серед відвідувачів і туристів з далекого зарубіжжя, часті гості — школярі. У Музеї морського флоту є історичні раритети, наприклад, «Морський Статут», випущений за редакцією імператора Петра І, нагородний фонд Чорноморського морського пароплавства, золоті й срібні медалі загальною вагою 15 кілограмів.
Близько 70 тисяч експонатів зберігаються в запасниках на території Одеського морського торговельного порту в очікування повернення з «евакуації» до приміщення на вулиці Ланжеронівській. Чи повернуться?
Нинішня ситуація з Музеєм морського флоту висвітила дуже давню проблему. Річ у тому, що сам будинок не перебуває у віданні держави, а є власністю територіальної громади. Безцінні експонати, музейні фонди — це власність держави. Тобто, у будинку Англійського клубу музей перебуває начебто на правах квартиранта. А господар «квартири», неспішно роблячи багаторічний ремонт, схоже, не поспішає із дозволом на переїзд на колишнє місце проживання музею. Ну, хто виграє від такої примітивної, по суті, жлобської політики? Територіальна громада? Але значно вигідніше, щоб музей запрацював, щоб він приносив прибуток у місцевий бюджет, щоб юрбилися в залах екскурсанти. Може, це вигідно державі? Навряд. Музей на пташиних правах тулиться в будинку морвокзалу. Може, державі не потрібен такий Музей морського флоту? Ще як потрібен.
Громадська організація «Асоціація морських капітанів Одеси» веде боротьбу з наполегливістю, гідною захоплення, за відновлення музею. Ветерани-моряки вважають, що його порятунок — це порятунок історичної пам’яті Одеси. І це повинно стати справою честі для міської влади.
Одеса.
Фото В’ячеслава Тєнякова.
Компетентна думка
Наталя ШТЕРБУЛЬ, начальник управління охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації:
— Першочергові й противоаварійні роботи в Музеї морського флоту виконано. Але інвестиційну програму відновлення Англійського клубу так і не було реалізовано. Реальний шанс зберегти пам’ятку історії — це участь державного бюджету в його реставрації.
У рамках фінансування програми зі збереження об’єктів культурної спадщини в центральній частині Одеси кошти не виділяються. Проблема Музею морського флоту — його привабливе розташування: під боком Оперний театр, Археологічний музей, Думська площа. Ця будиівля перетворилася на стимул для бурхливого слиновиділення в деяких одеських і зовсім не одеських бізнесменів. Вони готові вигадувати найекзотичніші схеми, вживати найвідчайдушніших спроб, робити все для того, щоб приміщення музею дісталося їм. Будівля на правах комунальної власності належить обласній територіальній громаді. Отже, держава й зобов’язана рятувати належне їй майно.
Експонати із залів Одеського музею морського флоту до пожежі.
Начальник обласного управління охорони пам’яток культури Наталя Штербуль.
