Відомий на Миколаївщині художник Микола Главчев цими днями відзначив свій 85-й день народження. Напередодні зробив сам собі подарунок: приніс у Трихатську загальноосвітню школу десятки власних полотен для заснування художнього класу Главчева. Микола Степанович уже багато років дарує учням свої картини, і все ж його черговий меценатський вчинок у день ювілею сприймається особливо зворушливо.
Микола Главчев мешкає у Миколаєві, а в мальовничому селі за містом у нього «тещина хата». Так називають колеги та друзі цей невеличкий будиночок, куди приїздять на капусники чимало художників Прибузького краю. Тут літніми вечорами під акордеон та гітару за келихом доброго домашнього вина переспівано сотні українських пісень. Саме у Трихатах народилося чимало шедеврів художника.
Він завжди у формі, стрункий і підтягнутий, веде здоровий спосіб життя. Навіть із малознайомим співрозмовником завжди доброзичливий і привітний. Наче гірський водопад ллється його красива літературна українська мова. Якась особлива магія теплоти в нотках голосу відверто приваблює і навіює у відповідь щире товариське ставлення. З перших хвилин розмови з такою людиною світ довкола тебе здається досконалим і затишним. Так, наче самої душі торкнувся подих його душевної гармонії... І білі острови духовності художника стають часточкою і твоєї душі.
У художника Миколи Главчева є роботи, присвячені війні, селу, та все-таки окрема сторінка його творчості — дивовижні пейзажі. Через них, любов до природи і навколишнього світу, як вважає сам Микола Степанович, прийшов до нього талант іконописця.
Є в Миколаєві на території першої міської лікарні старовинна церква-каплиця святого великомученика Пантелеймона. Майже сто років ця пам’ятка місцевого значення була закрита, слугувала як приміщення господарського призначення. Тож коли років 15—17 тому цю будівлю врешті передали релігійній громаді, завдяки пензлеві художника Главчева в церкві знову з’явився розписаний іконостас.
Полотна Миколи Степановича є в багатьох церквах Миколаївщини. Прикрашають вони і Пелагеївський Свято-Михайлівський жіночий монастир, величний храм Святого Володимира в селі Матіясове.
«Люблю писати ікони. Світ тоді стає, як у дитинстві, — сонячним велетнем, — каже художник. — А якщо довго не пишу ікон, хворію, душа болить...»
Згадує Микола Степанович, як на початку 70-х удвох із колегою — художником Семеновим — у великій таємниці реставрували розписи на стінах Свято-Нікольського храму, що по вулиці Фалеєвській. Уже тоді не міг опанувати себе — так сильно тягнуло пензель до ликів Господніх. Щоб не накликати на свої сім’ї біду, художники закривалися ночами в церкві і при свічці писали біблійні сюжети.
Микола Главчев переконаний, що людина живе доти, доки сама собі не скаже, що з усім у своєму житті вже впоралася. Бог доти намірятиме кожному віку, доки ми самі усвідомлюватимемо незавершеність якоїсь важливої для нас справи. І тому Микола Степанович не скаржиться на старість, просто її не відчуває. Він з ранку до вечора не випускає з руки пензля...
