Сумські правоохоронці викрили й ліквідували злочинну організацію — учасницю міжнародного наркотрафіка.
«Голос України» — єдине видання, якому правоохоронці відкрили деякі епізоди та етапи операції.
Оперуповноваженого майора К., який працював під прикриттям, начальник УМВС України в Сумській області полковник Петро Дяченко знав особисто. За плечима «нелегала» безліч успішних операцій. Тому він і схвалив його кандидатуру на чергове перевтілення під псевдонімом давньогрецького Орфея. Це він, Дяченко, на прохання того-таки Орфея відпустив його в «автономку» в пащу злочинців без жодного прикриття. І ось тепер місця собі не знаходить, всоте картає себе, що дав згоду на «автономне плавання». Орфей мав подати умовний сигнал ще годину тому, то чому ж зволікає? — пульсувала в голові одна думка.
Так, аргументи оперативника були переконливі: без прикриття той відчуватиме себе розкутішим і в разі небезпеки може вдатися до будь-якого маневру. Логіка у цьому, безперечно, є, але опер із багаторічним стажем полковник Дяченко розумів також усю хиткість «автономії». У разі найменшої підозри з боку злочинців, бодай навіть натяку на неправильний крок — на «покупця» чекає жорстока розплата...
Довгоочікуваний телефонний дзвінок зірвав на ноги. Дяченко підняв слухавку...
— Орфей вийшов на зв’язок, — доповів куратор. — Оперативна закупка амфетаміну здійснена і зафіксована на відеокамеру. Всі необхідні козирі в наших руках.
— Даю добро на «Караван», — віддав наказ полковник.
Початкова фаза операції під кодовою назвою «Караван» розпочалася за два місяці до «закупки» — після того, як амфетамін разом із малясом — ацетильованим опієм надзвичайно високої концентрації — почали наводнювати підпільний наркотичний ринок регіону. Правоохоронці виявили, що і маляс, і психотропна гидота — зарубіжного походження. Керівництво операцією передали в повне розпорядження сумських убозівців. Почався ретельний оперативний пошук каналу надходження наркотиків. Лише за місяць правоохоронці вийшли на слід, який привів їх до... Дніпропетровська. Однак невдовзі на стіл лягла зашифрована доповідна: «За оперативними даними, канал проміжний, наркотики надходять звідкись із західних областей України. А вже звідти в Суми, а також Крим, Одесу... Дяченко віддає черговий наказ: затримання в Сумах і Дніпропетровську здійснити одночасно.
Але підозрюваний «Ф» за десять років своїх тюремних «університетів», отриманих за бандитизм, набув звірячого інстинкту, тож напередодні затримання кудись зник. Однак супротивники також були не ликом шиті. «Ф» взяли «археологи», зайняті «розкопками» на околиці міста, де проживали його батьки.
Затримання було блискавичне. Крім зброї, під час обшуку у «підопічного» було виявлено близько півтораста доз рожевого амфетаміну загальною вартістю більш як 50 тисяч гривень.
Далі шляхи сумських оперативників пролягли на захід — до Тернополя, Хмельницького і Ужгорода. Були серйозні побоювання, що на фінішному відрізку справа могла «випадково» зникнути, загубитися чи розвалитися...
Припущення не таке вже й фантастичне. Задіяні в операції розповіли мені, яка буря зчинилася у столичних верхах ще тоді, коли вони почали підбиратися до «хрещених батьків» української гілки міжнародного наркотрафіка з Тернополя та Ужгорода, добродіїв Ж та ЧП.
— Обох фігурантів вирахували сумські оперативники. Ужгородця, знаного у злочинному світі за прізвиськом ЧП, який контролював надходження наркотиків з Угорщини та Польщі, було затримано співробітниками компетентних органів під час отримання чергової партії товару. А ось тернопільського наркобарона, який за неповний рік діяльності став одним із лідерів вітчизняної наркоманії, сумчани пов’язали самостійно.
Але повернімося до питання про можливість «випадкового» розвалення кримінальної справи. Обох «добродіїв» довелося затримувати двічі. Після першого їхнього арешту у верхніх ешелонах чи то влади, чи то бізнесу, чи, можливо, правоохоронних органів, стався невеликий «землетрус», відлуння якого докотилося до західних рубежів держави. Але якщо в Ужгороді його знівелювали співробітники СБУ, то в Тернополі він таки наламав дров...
На судовому засіданні в одному з тернопільських районних судів, який прийняв у провадження справу ЧП, стався випадок, аналогів якому, либонь, немає в історії світової судової практики.
Коли суддя попрямував до дорадчої кімнати, щоб написати там судовий вирок, за ним піднявся підсудний і спокійнісінько попрямував... до виходу. Присутні в залі разом із конвоєм з розкритими ротами спостерігали за наркобароном. А той з витонченістю англійського денді вклонився отетерілому залу і... покинув приміщення суду. На вулиці сів у завчасно подане авто — тільки його й бачили. Охорона позбулася «гіпнозу», коли від автомобіля з підсудним і дим розтанув.
Тож сумчанам довелося розшукувати втікача повторно. Відшукали, через три місяці. Ви повірите в байку, що у рецидивіста ЧП гіпноз сильніший, ніж у всесвітньо відомого Вольфа Мессінга? Ото ж бо й воно. З його наркотичним подільником Ж вийшла ще «смішніша» історія: замість того, щоб узяти злочинця під варту, суддя відпустив його під підписку про невиїзд. Той і виїхав. Довелося оголошувати в міжнародний розшук. Слава Богу, знайшовся знову-таки завдяки сумчанам.
За словами учасників операції, настирливу увагу «невидимок» вони відчули ще на підході до Тернополя: під час розробки операції із затримання Ж у них сталося кілька незрозумілих накладок. Проте, до честі сумчан, вони до кінця довели унікальну за своїми масштабами операцію із знешкодження наркомафії: виявили кілька каналів транспортування наркотиків і кілька злочинних груп, що встигли трансформуватися у стійку злочинну організацію зі збуту наркотиків. Після затримання всіх «поводирів» і «погоничів» «Каравану» (загалом 12 чоловік), який сіяв смерть, охоплюючи своїми смертельними щупальцями нові регіони, той почив у Бозі. Під час його ліквідації у злочинців було вилучено наркотиків приблизно на 2 мільйони гривень, знищено дві нарколабораторії, вилучено кілька одиниць вогнепальної зброї.
— «Караван» було знищено завдяки високому професіоналізму, відданості справі та мужності учасників операції, — підкреслює полковник Петро Дяченко. — Не можу не пишатись своїми підлеглими, які вистояли у цьому смертельному двобої з високоорганізованою злочинною організацію та не піддалися спокусам.
