Купити в Україні вертоліт або літак нині не проблема — були б гроші. От і одне з фермерських господарств у Великолепетиському районі Херсонщини придбало старенький Ан-2. Його без проблем «припаркували» поруч із пришляховою автозаправкою і пристосували для обробки полів гербіцидами з повітря. Професійні авіатори в штаті фермерського господарства ніколи не значилися, однак заповзятливих селян це не збентежило. Вони просто найняли в херсонській державній авіакомпанії за трудовою угодою двох пілотів, посадили їх у кабіну свого літака й швиденько запустили в небо — розпорошувати хімікати. Пілоти без жодних перешкод виконали п’ять рейсів, однак ушосте їх на землі вже чекали співробітники Херсонської транспортної прокуратури.
Як з’ясувалося, фермерський літак не мав ні бортового журналу, ні сертифіката придатності, а перед польотом пілоти навіть не запитували обов’язкового дозволу на використання повітряного простору України. Та й не могли запитувати, оскільки радіозв’язку з жодним диспетчерським центром у них не було. У таких умовах зіткнення із зустрічним повітряним судном або будь-яка інша НП — всього лише питання часу, до того ж — найближчого.
— За фактом порушення правил повітряних польотів (стаття 281 КК) Херсонська транспортна прокуратура порушила стосовно двох пілотів кримінальну справу. Слідство встановило ще більш шокуючі обставини: у фермерському господарстві, що є власником літака, справність Ан-2 і його готовність до вильотів взагалі ніхто зі штатних працівників не контролював. Був, щоправда, найманий авіамеханік, однак він займався лише безпосередньо підготовкою до вильоту, а постійні огляди та ремонт повітряного судна виконувати було нікому, — коментує помічник херсонського транспортного прокурора Владислав Гарбар.
Суд Великолепетиського району області погодився з доводами прокуратури й визнав обох пілотів Ан-2 винними. Однак він урахував і щире розкаяння авіаторів, які просто хотіли заробити (у Херсоні роботи за фахом для них не було — місцевий аеропорт простоює вже років п’ятнадцять), і їхнє співробітництво зі слідством. Тому після «твердої посадки» на лаву підсудних невдачливі «літуни» відбулися виплатою грошового штрафу, а до виправної колонії не потрапили. Хоча при іншому, несприятливому розкладі, такий результат для них теж був цілком можливий. Адже згадана стаття Кримінального кодексу України про порушення правил повітряних польотів передбачає покарання у вигляді арешту до півроку або обмеження волі строком до трьох років.
Прокуратура оскаржувати досить м’який вирок не має наміру. Правоохоронці не прагнуть крові — вони лише сподіваються, що кримінальна справа й суд стануть уроком для інших українських підприємців, які використовують крилату техніку для особистих забав або в бізнесі, нехтуючи всіма правилами та елементарною обережністю. Цьому слід покласти край — якщо суд і може іноді виявити гуманність, то небо недбалості не прощає.