З часу, коли закон про доступ до публічної інформації почав діяти, минуло лише чотири місяці. Термін, щоб робити якісь серйозні висновки, звичайно, замалий. Але, однак, перші соціологічні дослідження мають підштовхнути ЗМІ та громадські організації до серйозної просвітницької роботи. Адже будь-який закон, тим паче у сфері демократії, діятиме лише тоді, коли у ньому буде потреба. А вона, у свою чергу, виникне тоді, коли громадськість дізнаватиметься про історії успіху. Так вважають учасники «круглого столу» «Чи зможуть українці користуватися доступом до інформації?».
За словами директора фонду «Демократичні ініціативи» Ірини Бекешкіної, більш як половина опитаного ними населення нічого не знають про існування такого закону. З основними положеннями нормативного акта ознайомлені лише 11 відсотків громадян. Водночас 13 відсотків населення хоч колись надсилали запити до органів влади і лише трохи більше третини отримували на них відповіді по суті. Крім того, майже половина населення взагалі скептично ставляться до можливості зробити владу прозорішою за допомогою цього закону.
Не все гаразд і з самими чиновниками. Не те, щоб вони не хотіли надавати інформацію, подекуди вони просто не знають, як це правильно зробити.
«Внутрішня спроможність надати відповідь не означає, що вона буде якісною. Тобто постає проблема компетентності в розумінні закону та його застосуванні», — зазначив експерт Віктор Андрусь. Розв’язати цю проблему, за його словами, експертна група намагається за допомогою посібника «Методичні рекомендації щодо практичного впровадження закону про доступ до публічної інформації», ознайомитися з яким, до речі, можна і в Інтернеті.
Водночас начальник відділу законопроектної роботи Держкомтелерадіо Ганна Красноступ переконана: що більше органи влади інформуватимуть про свою діяльність, то менше запитів надходитиме. Скажімо, якщо на сайті розміщена інформація щодо використання бюджетних коштів, то навряд чи хтось звернеться з відповідним запитанням.
Щоправда, наявність інформації подекуди ще нічого не означає. «Ви можете отримати багато правдивих відповідей з органів влади, але що робити з ними далі? — зауважив телеведучий Андрій Куликов. — І коли тут зазначають, що чиновники охоче виконують цей закон, біда у тому, що вони інші закони чомусь не виконують. Приклад — будівництво над станцією метро «Театральна». За словами журналіста, він особисто отримав чимало відповідей, що роботи заборонені і будуть припинені, а споруда — демонтована. «А потім що? А потім будівництво завершили і виявилося, що є домовленість про передачу цього будинку Музею історії Києва. Чим усі, хто протестував проти цієї будівлі, перетворилися на таких собі зловісних непатріотів Києва».
