Чому в обласному центрі один за одним звільняються керівники міськради
Ця новина після дрімотного сезону відпусток розворушила Херсон сильніше за бомбу, що розірвалася, — місту загрожує справжнє безвладдя! Міськрада відразу втратила або може втратити в найближчому майбутньому відразу кількох розумних керівників, які міцно тримали в руках нитки управління складним міським господарством.
Спочатку посаду заступника міського голови з транспорту та торгівлі залишила Галина Теслюк, яку призначено головою територіального відділення Антимонопольного комітету. За нею пішов начальник Департаменту житлово-комунального господарства Володимир Пепель, котрий написав заяву на відпустку з подальшим звільненням. У відпустку раптово пішов і перший заступник міського голови В’ячеслав Яременко, якого начебто б очікує відповідальна вакансія у штаті Херсонської облдержадміністрації. Причому глава облдержадміністрації Микола Костяк підтвердити або спростувати гарячу новину про майбутній перехід першого віце-мера в «Білий дім» не захотів — на зустрічі з журналістами він лише ухильно заявив, що «кадрові перестановки будуть» (цитата).
Але остаточно «добили» городян уперті чутки, що «Партія регіонів» має намір висунути керівника обласного центру і лідера своєї міської організації Володимира Сальдо кандидатом у народні депутати по одному з мажоритарних округів на базі нашого обласного центру. У херсонців немає жодних сумнівів, що популярний чиновник, який перемагає на виборах міського голови третю каденцію поспіль, зі значним відривом від конкурентів, за бажання «проскочить» і в український парламент, немов пробка в пляшку. Після чого свою посаду може залишити ще одна поважна особа, яка звикла працювати у щільній «зв’язці» з Володимиром Сальдо — секретар Херсонської міськради Зоя Бережна (Зоя Яківна колись тривалий час була у нього помічником, і як депутат міськради незмінно входила в лояльну до нього більшість). Думка херсонського політикуму гласить: заступники міського голови, як люди прозорливі, заздалегідь передбачають подібний результат виборів, і їхні звільнення пояснюються бажанням підшукати собі місця в іншій «команді». Однак ні Володимир Пепель, ні В’ячеслав Яременко про це не говорять. Володимир Пепель у телефонній бесіді з нашим кореспондентом сказав, що після нелегкої та багаторічної праці у системі комунального господарства «хоче просто відпочити». А В’ячеслав Яременко жодних коментарів не дає, оскільки відпочиває за кордоном, і для місцевої репортерської братії поки що недоступний суто фізично. У свою чергу, секретар міськради Зоя Бережна перспективу своєї добровільної відставки навіть розглядати відмовляється, заявляючи, що у неї з депутатами встановилося взаєморозуміння, і причин достроково йти з посади немає. Що стосується самого Володимира Сальдо, то кадровою катастрофою він, те що сталося, зовсім не вважає.
«Якби це сталося ще два-три роки тому, коли у нас із облдержадміністрацією було протистояння, тоді й справді працювати було б нелегко. Зараз у міськради та облдержадміністрації часом можуть бути різні точки зору на шляху розв’язання різних проблем, і ми їх обстоюємо, спільно приходячи до згоди. Але прямого протистояння немає, і це дуже допомагає. А «команда» — це не тільки основні «гравці», а й резерв, звідки можна підібрати кандидатів на заміну тих, що вибули. І такий резерв у мене є, — зазначив міський голова Херсона в ексклюзивному бліц-інтерв’ю автору цих рядків. — Від того, що міськраду Херсона залишає ціла група високопоставлених менеджерів, у чомусь може виграти виконавча влада. Гідна робота в бізнесі для чиновників такого рівня, та ще в кризу, не у найбільшому обласному центрі навряд чи знайдеться. Тож вони просто приречені поповнити лави керівників середньої ланки або в регіональних представництвах природних монополій, або в обласній державній адміністрації, що саме відчуває брак професіоналів. Властиво, це й не дивно: її кадровий кістяк традиційно «підживлюється» саме за рахунок «перебіжчиків» з міськради. З тією лише різницею, що колись керівництво міськради та облдержадміністрації формували партійні «команди», які суперничають. А нині до рішення про перехід у ту чи іншу контору керівників «підштовхують» чисто кар’єрні або суто ситуаційні мотиви.
