Приїхавши до України з Пакистану вчитися, син респектабельного комерсанта Гохар Алі Шах пережив тут стільки пригод, що вистачить і на захоплюючий роман.

Ще «на півдорозі» до диплома іноземець, який вступив до Запорізького медичного університету, закохався в чарівну дівчину на ім’я Ліда, і їхній пристрастний роман закінчився весіллям. Після нього молодята переїхали в село Малу Лепетиху на Херсонщині, звідки була родом дружина пакистанця, і тут у родини з’явилося на світ двоє чудесних малят — Імран і Фавад. Гохар Алі Шах увесь цей час працював сімейним лікарем і завідував сільською амбулаторією, причому його правилом було не брати з пацієнтів зайвої копійки. Грошей подружжю з дітками вистачало не завжди (злидарські заробітки вітчизняних медиків усім відомі), і протриматися їм допомагали пакистанські родичі. Але тут кар’єра глави родини різко пішла вгору: захоплені настільки екзотичною для нас непідкупністю та принциповістю нового сімейного лікаря, жителі Малої Лепетихи обрали його сільським головою!

На новій посаді пакистанець, який отримав на той час громадянство України, теж працював на знос. Його стараннями в селі було відновлено водогін, що простоював до того цілих три роки, на центральних вулицях уночі з’явилося світло, та й запущений будинок сільради відремонтували так, що навіть районні чиновники заздрили. Але на всі ці блага потрібні були гроші, і Гохар Алі Шах їх знайшов. Хабарів, як уже казали, він не брав, зате поступово легалізував усі дрібні торговельні точки, що працювали у селі, і умовив місцевих ділків оформити оренду майже на півтисячі гектарів землі, якою до того вони тишком-нишком користувалися безплатно.

Бюджет села за кілька років зріс із жалюгідних 160 тисяч до 1,2 мільйона гривень на рік, що дало змогу залатати чимало дір у комунальному господарстві. Однак багато односельчан, які мали стосунок до тіньового бізнесу або прислуховувалися до думки тих, хто цим бізнесом займається, і раніше звеличували принциповість сімейного лікаря, згодом виявилися налаштовані проти нього — як же, «шматок хліба відбирає»! Наступні вибори Гохар Алі Шах програв, і в селі, яке спочатку так гостинно його прийняло, опинився геть не при справах. Повернутися на колишню посаду він не зміг, бо ця вакансія виявилася зайнятою, і звільняти її для попередника новий сімейний лікар відмовився. У райцентрі та сусідніх селах, аж ніяк не здатних похвалитися надлишком грамотних фахівців, для дипломованого медика роботи теж чомусь не знайшлося. Залишилося тільки в городі копатися — й це з дипломом лікаря!

Побідувавши без грошей, «український пакистанець», якому треба годувати дітей, згадав про норму законодавства про місцеве самоврядування, що дозволяє протягом шести місяців виплачувати екс-голові сільської ради, який залишився без роботи, допомогу у розмірі місячного посадового окладу. Він звернувся по неї у сільраду Малої Лепетихи, однак там нічого платити своєму колишньому голові не збиралися — «через відсутність підстав». Гохар Алі Шах звернувся до районного суду з позовом про стягнення із сільради 18,1 тисячі гривень, однак і тут наштовхнувся на відмову, мотивовану тим, що позивач нібито «спізнився із зверненням». Рішення суду першої інстанції Гохар Хазратович оскаржив в Одеський адміністративний суд, але коли він ухвалить рішення за цим позовом, і яким воно буде — невідомо. Тож «незручний» сільський голова продовжує перебувати у підвішеному стані.

— Я бачу, що мої знання, досвід і бажання працювати Україні раптом чомусь стали не потрібні, і я повернувся б на батьківщину. Однак ця країна рідна для моїх дітей, молодшому з яких тільки-тільки виповнилося десять років. Їх треба вчити, ставити на ноги. Я просто не знаю, що робити і як вчинити, — розгублений Гохар Алі Шах. 

У Великолепетиській районній раді Херсонщини цю історію знають і навіть співчувають енергійному медику, та... допомогти не можуть. А тим часом у нашу область розподілили ще два десятки випускників медичних вузів з дипломами сімейних лікарів, і хтось із них теж потрапить у Великолепетиський район. Хотілося б сподіватися, що їхня кар’єра не закінчиться так само гнітюче, як в ентузіаста з Пакистану, котрий оптимістично обрав Україну своєю другою батьківщиною.

Херсонська область.