Мешканець Житомира Володимир Ковальчук (на знімку) понад місяць провів у райвідділі міліції. Вийшов він звідти вже інвалідом. А через п’ять років у 33-літньому віці чоловік помер. Його мати Ганна Сергіївна в смерті сина звинувачує правоохоронців. Вона більш як вісім років шукала правду в українських судах, прокуратурах, адміністрації Президента. Однак так і не знайшла.
Жінка звернулася до «Голосу України» як до останньої інстанції. Основна мета — привернути увагу чиновників до її проблеми. Пенсіонерка привезла з собою величезну папку з документами — судові рішення, копії міліцейських протоколів та інші підтвердження порушень правоохоронними органами закону.
— Це трапилося в 2002 році. Володя разом із своєю цивільною дружиною орендували старенький будинок на вулиці Бориса Тента. 6 вересня в них на подвір’ї знайшли труп безпритульного — він літом постійно ночував там, — розповідає пані Ганна. — Напередодні сина забрали у витверезник. Уранці його відпустили. Прийшовши додому 7 вересня, він побачив правоохоронців. Його відразу заарештували і відвезли в РУВС. Майже двоє діб вартові порядку його там катували. Вони хотіли, щоб він зізнався у злочині, якого не скоював. Били по голові, тулубу, руках. Син говорив, що йому там стало дуже зле. Потемніло в очах, почало нудити. Як з’ясувалося вже під час розтину, тоді він отримав серйозну черепно-мозкову травму, яка і стала причиною його інвалідності. А вже потім правоохоронці зв’язали руки мотузкою, кинули на підлогу й почали бити ногами. Відбили нирки та печінку. До нього двічі викликали «швидку допомогу». Однак лікарі Володю не госпіталізували, а, поставивши діагноз «епілепсія», залишили міліціонерам.
Про його арешт жінка дізналася вже наступного дня. Вона одразу побігла в райвідділ міліції. Сиділа біля чергового і чекала новин. Раптом із будівлі почула крики. То був голос Володимира. Ганна Сергіївна намагалася допомогти синові, однак із РВУВС її вигнали. В цей день його додому так і не відпустили.
— А вже 10 вересня сина відвезли в житомирський наркологічний диспансер. Лікарі виявили на його тілі ушкодження: синці, чорні смуги під очами, черепно-мозкову травму, — веде далі жінка. Вже там мені вдалося з ним поспілкуватися. Він сам на себе не був схожий: око підбите, ніс підпухлий, рука висіла, наче мотузка.
Жінка зі скаргою на правоохоронців звернулася до міської та обласної прокуратури. Втім, усе безрезультатно. Чоловіка відпустили додому аж 28 вересня. Однак страждання для нього на цьому не закінчилися. Вже 3 жовтня Володимира викликали в РУВС і дали 10 діб арешту, начебто за порушення громадського порядку. Тортури знову продовжилися. А вже згодом справжній вбивця безпритульного був затриманий, і кримінальну справу Володимира Ковальчука правоохоронці закрили.
Ганна Сергіївна зверталася до всіх інстанцій: Генеральної прокуратури, МВС, адміністрації Президента. Однак від них вона отримувала лише відписки. Загалом жінка пройшла аж 14 судів. Тягнулися вони до 2005 року. Проте встановити справедливість так і не змогла.
27 жовтня 2007 року Володимиру Ковальчуку стало зле. Мати викликала «швидку». Вирішили відвезти його в лікарню. Вже в коридорі чоловік хотів надіти куртку, але раптом очі його закотилися, і він став сповзати на підлогу. Лікарка «швидкої» сунула йому під ніс вату, змочену нашатирним спиртом, стала бити по щоках. Однак він лише зітхнув. Так і помер просто в коридорі квартири своєї матері.
Щоб установити справедливість, убита горем мати звернулася до Європейського суду з прав людини. Він констатував, що зізнання у вбивстві міліція отримала у Володимира Ковальчука силою, і зобов’язав Україну виплатити пані Ганні 10 тисяч євро. Це компенсація за психологічні та моральні травми, плюс судові витрати.
P. S. У жовтні минулого року прокуратура Житомирської області порушила кримінальну справу за фактом перевищення влади і службових повноважень співробітниками Корольовського райвідділу міліції м. Житомира стосовно В. В. Ковальчука.
Фото надано Ганною КОВАЛЬЧУК.
