З досьє «Голосу України»
Василь Базів — громадський діяч, учений, дипломат, письменник. Народився на Львівщині (1955). Закінчив Львівський університет імені Івана Франка та Національну академію внутрішніх справ. Створив першу в СРСР демократичну газету «За вільну Україну». У роки незалежності — заступник голови Львівської облдержадміністрації, Генеральний консул України у Канаді, радник Президента України, заступник глави адміністрації Президента України—керівник Головного аналітичного управління. Нині — голова громадянського руху «Європейський конгрес України». Президент Українського центру глобальних та національних стратегій, професор Міжнародного університету «Україна». Автор 4-томника вибраних праць «Шлях з рабства». Щойно видав роман «Хрест». За задумом автора, книга має стати першою частиною художньо-філософської трилогії.
— Політики не часто стають письменниками. Скоріше — навпаки...
— У нас така репутація політиків, ніби політика та інтелект — речі несумісні. Так нині є, але так не було і не є всюди і так не мусить бути.
Моя життєва філософія: людина повинна жити кількома життями, а не обмежуватися перебуванням в одній площині чи одній сфері. Тому працюю у різних іпостасях: журналістиці, політиці, дипломатії, науці.
Раніше я не брався за літературу ще й тому, що просто не вистачало часу, бо в житті України відбувалися події фундаментальні, й не брати у них участь було б гріхом.
— В основі роману «Хрест» події історичні чи це плід авторської фантазії?
— Я маю намір створити епічну трилогію. У «Хресті» (перший том) відображені події 1960—1970-х років. У другому томі — про період розвалу СРСР і два десятиліття незалежності України. Третій том буде белетристичною філософсько-літературною футурологією — спроба заглянути в те, що буде в найближчі 20—30 років, якщо взагалі світ існуватиме.
У вузькому сенсі це дослідження генези сучасного політичного класу України. Річ у тім, що життя України впродовж перших двох десятиліть — це суцільна і, передусім, моральна аномалія. Усе — не так. Чому?
Радянський Союз був єдиною державою в історії людства, офіційною доктриною якої була боротьба з Богом. На озброєння було взято формулу Достоєвського: «Якщо Бога немає, то все можна». В широкому, вселюдському сенсі «Хрест» — це постбіблійний, філософсько-психологічний трилер, у якому вершиться пошук координат «реальності душі» на зламі вимирання одного і народження нового світу на планеті Земля, коли у муках вивільнення від екзистенціальної самотності переформатована гармонія Людини із Богом народжує Особистість постлюдського світу, Особистість, у якій відбувається духовна алхімія злуки «розуму Цезаря» із «душею Христа». Якщо людству вдасться випродукувати критичну масу таких Особистостей, світ буде врятований.
— Тож про що роман?
— Події відбуваються протягом тижня. У 1960-х роках у підкарпатському селі (як моє рідне) ленінці скидають хрест із церкви. Акція антихристів викликає народне повстання. Комуністичний режим виводить проти українських християн війська. З обох сторін проливається кров. Починається війна: СРСР проти галицького села Кедрівка. Село виграє в імперії. Бо на його боці — Бог.
Сюжет побудований так, що село опиняється в галактичному епіцентрі. Героями книги мимоволі стають Богочоловік Ісус Христос, а також реальні історичні особи, магістр тамплієрів Жан де Моле, французький король Філіп, Хрущов, Сталін, Гітлер, Коновалець, Бандера. Головний герой, сільський школяр, у попередньому житті був хрестоносцем-тамплієром. До речі, життя після смерті нині науково доведено тисячами фактів повернення звідтам, тому перебування моїх героїв у різних світах — не так фантазія, як реальність. Український тамплієр однаково твердо у руках тримає і молитовник, і меч. Хрущов і вся його імперія падає ниць перед цим воїном Всевишнього.
— Чи книга не надто дидактична і філософська?
— Навпаки: молоді, як і старшим людям, буде цікаво її читати, оскільки за жанром — це детектив. Я намагався так написати книгу, щоб читач, освоївши кілька перших сторінок, уже не зміг відірватися. За тематикою, та й манерою роман, напевно, близький до «Коду да Вінчі» Дена Брауна, коли за змістом — фундаментальне дослідження, а за формою — трилер. Водночас це моя відповідь Дену Брауну, бестселери якого на теми Ісуса Христа є по суті антихристиянською акцією.
— Пишучи роман, ви думали про світовий літературний контекст?
— Якщо український роман не зрозуміють у Японії, то це просто хуторянщина. Взагалі літературою треба займатися тоді, коли ставиш собі за мету створити таку річ, за яку дають Нобелівську премію. Але премії — то останнє, що повинно хвилювати письменника. Коли він думає про премію за роботою — нічого путнього не напише.
— А над чим працюєте тепер?
— Хочу видати книгу про 2012 рік. Кінець календаря майя — 21 грудня 2012 року. Я дуже серйозно до цього ставлюся з наукової точки зору — вже не як письменник, а як професор глобалістики. Те, що буде із Сонцем, Землею і центром Галактики 21 грудня наступного року, буває раз на 26 000 літ! Чи злетить Земля з осі й полюси поміняються місцями? Чи стануться інші катаклізми, що завершать життя нинішнього людства на Землі? Адже теперішні люди — Homo sapіens — перебувають на планеті протягом одного відсотка од віку Землі, якій чотири мільярди років. До нас було багато різних людств, щонайменше п’ять, і після нас іще будуть. Але ще скільки будемо ми? Чи недавній землетрус у Японії стане картиною, що охопить планету? Чи може це бути кінцем світу уже в геофізичному вимірі? І що буде після цього кінця?
Я збираюся у процесі написання книги відвідати Гватемалу — батьківщину майя. Цих дивовижних аватарів, які дуже багато знали. Набагато більше, ніж знаємо ми з усіма нашими ньютонами і ейнштейнами.
Інтерв’ю підготували Василь НИТКА, Петро СМОЛІЙ.
Київ — Міжгір’я — Ужгород.
На знімку: Василь Базів у Єрусалимі.
Фото з архіву письменника.
