На зборах громадської організації «Конгрес українців Севастополя» серед інших обговорювали проблему здобуття освіти українською мовою. Доповідач, зокрема, зазначив, що діти понад шістдесяти тисяч етнічних українців мають можливість відвідувати лише два україномовні дитсадочки. Ще п’ять ДНЗ виховують дошкільнят «з пріоритетним навчанням українською мовою».
Активісти «Конгресу...» встановили: торік у бюджетах для дитсадків передбачали фінансування фахівців з української мови та українознавства. У штатному розписі на цей навчальний рік кошти на оплачу роботи українознавців не заклали.
Більш докладно на зборах вели мову про загальноосвітні севастопольські школи. Громадські активісти стверджували, що «... у місті Севастополі немає жодної повністю україномовної ЗОШ. У трьох — гімназії № 5 імені Лесі Українки, гімназії № 8 та в школі № 37 є класи з українською мовою викладання на всіх ступенях, починаючи з молодших класів. В ЗОШ №№ 20, 31, 49, 61 та 25 її викладають лише в початкових».
Найбільше емоцій викликала інформація доповідача про подальші перспективи школи-інтернату № 7.
Цей навчальний заклад був гідною відповіддю на запит військовослужбовців, котрі бажали, щоб їхні діти навчалися українською. Влада тоді пішла назустріч і під школу-інтернат переобладнали дитсадок, в якому на той час через демографічну ситуацію життя ледь-ледь жевріло: як кажуть фахівці, були проблеми з набором дошкільнят.
На думку керівництва міста і, зокрема, міського управління освіти і науки, за чотирнадцять років ситуація докорінно змінилася: нагальна потреба в україномовній школі відпала, натомість нагальною стала потреба у розширенні мережі дитсадків. Розроблена програма оптимізації закладів освіти передбачала, що у 2012 році в приміщення теперішньої школи-інтернату повернуть дитсадок, а вісімдесят школярів розподілять до російськомовних. А тим часом Дмитро Табачник стверджує, що школи не закриватимуть, якщо в них навчається не менш як 40 учнів.
Під «оптимізацію» торік «підвели» найстарішу в Севастополі загальноосвітню школу І—ІІ ступенів № 48, що у селі Широкому Балаклавського району. На двері закладу, в якому практично без перерви навчалися діти протягом 118 (!) років, за розпорядженням керівництва почепили замок.
Обіцяли невідкладно розпочати капітальний ремонт і згодом відкрити там сільський дитсадок. Сьогодні в Широкому навіть ремонт не почали...
«Оптимізацію» школи-інтернату, як стверджують громадські активісти, почали заздалегідь. У жовтні минулого року через «недобір» (14 дітей) закрили перший клас. В єдиній, до речі, у Криму школі-інтернаті з українською мовою навчання.
Коментар заступника начальника управління освіти та науки СМДА Жанни Слюсар:
— Критикувати владу завжди простіше, аніж знаходити те, що вона зробила для розвитку української мови. Жоден з доповідачів не сказав про те, що за останні два роки в кожному районі міста — у чотирьох школах — відкрилися перші класи з викладанням українською мовою. Додатково в шести ЗОШ відкрито шість нових класів. Ніхто не сказав про те, що із вісімдесяти учнів школи-інтернату лише половина в ньому залишається на ніч. Для решти він звичайний навчальний заклад. Ніхто не сказав про те, що за останні три роки кількість вихованців інтернату зменшилась вдвічі.
На зборах не раз згадували про довгобуд — українську школу-колегіум на 720 учнів. Загальний кошторис будівництва унікального для автономії закладу спочатку обрахували у сорок шість мільйонів гривень. Але нині потрібно вже дев’яносто два. Виконано робіт на тридцять мільйонів. До речі,
понад чотири з половиною мільйони, які держбюджет надав місту торік, міська влада спрямувала на вирішення «нагальних для міста» проблем.
Ж. Слюсар в інтерв’ю журналістам визнала: «Це не залежить від управління освіти. Ми постійно через профільне міністерство відправляємо в Мінфін заявку про виділення коштів, але безрезультатно».
Севастополь.
Від ведучого. Статтею нашого власкора ми продовжуємо публікацію матеріалів про оптимізацію освітньої галузі. До обговорення вкрай гострої проблеми запрошуємо всіх небайдужих.
