Як свідчить статистика, в Україні щорічно гине майже 300 юних учасників дорожнього руху, а ще п’ять тисяч зазнають травм. Ці трагічні цифри, як правило, зростають у вересні, коли дітвора після тривалого перепочинку йде до школи.
Про проблеми безпеки дорожнього руху розмовляємо з головою Громадської колегії при УДАІ МВС України Олександром ФОМЕНКОМ.
— Неадекватна поведінка дитини на дорозі є насамперед наслідком особливостей її фізіологічного і психічного розвитку. Аналіз свідчить, що найуразливішою категорією є діти до 11 років, які здебільшого не спроможні знайти правильний вихід із небезпечної ситуації на вулиці чи дорозі.
Як підтверджують матеріали Генеральної Асамблеї ООН, у світі щорічно в ДТП гинуть 260 тисяч дітей і близько 10 мільйонів зазнають травм.
Найбільшу групу ризиків у автоаваріях становлять молоді люди віком 15—19 років.
За оцінкою ВООЗ, до 2015 року ДТП стануть головною причиною передчасної смертності та інвалідності дітей у віці понад п’ять років.
— Олександре Яковичу, як виправляти цю жахливу ситуацію?
— Звісно, хай це й звучить казенно, слід вживати необхідних заходів, спрямованих на створення умов для навчання дітей безпечної поведінки на дорогах. Щоб досягти максимального ефекту, робота не має обмежуватися вивченням Правил дорожнього руху. Викладаючи предмети технічного характеру (фізику, будови ТЗ тощо), етику та соціологію, треба прищеплювати молоді практичні навички, знання правил безпеки, виховувати позитивне ставлення до них. Таке навчання має проводитися в дошкільних, шкільних і професійно-технічних закладах на системній і постійній основі.
— Скажіть, будь ласка, а наше законодавство сприяє такій роботі?
— Коріння проблем швидше не в законодавстві, а в тому, як воно виконується. Скажімо, Закон України «Про дорожній рух» передбачає, що спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань освіти і науки мають забезпечувати вивчення Правил дорожнього руху в дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх навчальних закладах, а також підготовку і перепідготовку педагогів, які навчають ПДР. Відповідні норми, спрямовані на запобігання дорожньо-транспортному травматизму, є в законах України «Про міліцію», «Про рекламу», в Положенні про ДАІ тощо.
Проте з виконанням законодавчих норм є неабиякі проблеми. Останнім часом відповідальні за цю справу посадові особи вишукують можливості «полегшення своєї долі».
У програмі розвитку дітей до трьох років (розділ «Безпека життєдіяльності») є лише посилання на те, що необхідно привчати дітей переходити дорогу тільки з дорослими. Для старшого дошкільного віку програма також не містить нічого конкретного, що стосується безпечної поведінки на вулиці чи дорозі.
Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений у квітні нинішнього року постановою Кабінету Міністрів України, передбачає, що учні 1—4 класів мають знати ПДР. А ось у базовому навчальному плані такого предмета немає, лише в розділі «Здоров’я і фізична культура» через кому згадується про безпечну поведінку. Загалом на предмет «Основи здоров’я» для учнів 1—7 класів передбачається одна година на тиждень, а ось у старшокласників аж півгодини на «Основи життєдіяльності». Згаданим (від 1993 року) законом було передбачено навчання учнів ПДР за програмами, що забезпечують отримання посвідчення на право керування мотоциклом і легковим автомобілем під час навчання в школі, училищі. Якби цю норму виконували, то за цей час мільйони наших співвітчизників не просто мали б посвідчення на право керування, а й досконало знали б ПДР. А відтак значно зменшилися б цифри аварійності в Україні. Проте все звелося до балачок: мовляв, немає відповідних викладачів, бракує коштів.
— Олександре Яковичу, а яка реакція на такі «новації» профільного міністерства?
— На сайті МОН України я знайшов лише декілька документів, які заслуговують на увагу, але не більше.
Зокрема, наприкінці 2007 року колегія розглянула питання щодо впровадження цілісної системи вивчення ПДР і поводження дітей на шляхах. Тоді ж прийняли рішення провести розрахунки для створення при Національному транспортному університеті Головного науково-методичного центру з безпеки життєдіяльності населення. Проте ця ідея і досі не реалізована.
На початку 2008 року затверджено навчальні програми з профільного навчання для учнів 10—12 класів. Програми є на будь-який смак — бджільництво, вишивання, агрономія тощо. Єдиний виняток — підготовка водіїв мотоциклів і легкових автомобілів, як це передбачає Закон «Про дорожній рух». Іншої інформації щодо питань безпеки на вулицях та автошляхах на сайті МОН немає.
До речі, 2007 року Департамент ДАІ МВС, а вже нинішнього року Всеукраїнська асоціація автомобільних імпортерів і дилерів зверталися до МОН із пропозиціями запровадити в школах обов’язковий предмет «Правила дорожнього руху». Це підтримали компанії «Єврокар», Shell та деякі інші, погодившись надати фінансування. Прес-служба МОН відповіла ДАІ, що навчальна програма катастрофічно переобтяжена, тож доведеться скорочувати інші дисципліни — історію, математику. Чому названі саме ці предмети? Хіба опанування історії та математики важливіше за збереження життя та здоров’я дитини?
— А що засвідчує світовий досвід?
У багатьох країнах уже застосовується прогресивна система допуску, починаючи зі шкільного віку, до підготовки водіїв різних категорій з особливими умовами (обмеження швидкості, відсутність пасажирів, заборона рухатися в темну пору доби тощо) і безперервною підготовкою за схемою: велосипед — мопед — мотоцикл — автомобіль. Це передбачала й згадана перша редакція ст. 20 Закону «Про дорожній рух» (1993 рік), але пізніше текст доповнили словами «за можливості» й усе зіпсували.
Спеціальна робоча група з безпеки дорожнього руху ЄЕК ООН оприлюднила рекомендації щодо навчання дітей безпечної поведінки на дорогах. Цей документ обсягом 220 сторінок містить вимоги до професійної кваліфікації і підготовки осіб, які мають навчати дітей, програми навчання та рекомендації щодо навчання різних вікових груп.
До речі, у США понад 60 відсотків водіїв проходять підготовку в загальноосвітніх школах.
Закон Російської Федерації «Про безпеку дорожнього руху» передбачає таку підготовку в школах, а в половині регіонів наших сусідів працюють юнацькі автошколи, які готують юних автомобілістів з 10 років. У Грузії закон «Про загальну освіту» цього року доповнено положенням, згідно з яким школярі зможуть безкоштовно складати іспити для отримання прав водія на основі знань з ПДР і водіння ТЗ, здобутих під час навчання. Тобто скрізь поліпшують законодавство з цього питання, а ми, навпаки, погіршуємо. Шкода! Адже гинуть і травмуються юні учасники дорожнього руху — майбутнє України.
Розмову вела Тетяна КОРН.
