Із виступів представників фракцій

— Шлях, який пройшла наша країна, був непростий і неоднозначний. Наші досягнення змінювалися помилками, прорахунками, і все-таки з року в рік ми неухильно рухаємося шляхом зміцнення національного суверенітету. Кращим звітом влади до свята можуть бути тільки реальні справи. Після президентських виборів 2010 року, навівши лад і стабілізуючи ситуацію в країні, команда глави держави Віктора Януковича повернула країну на траєкторію економічного зростання. Одним з важливих індикаторів правильності обраного шляху стало п’ятивідсоткове зростання ВВП в Україні за сім місяців цього року, надходження до зведеного бюджету зросли за перше півріччя в півтора разу — на 42 мільярди гривень. Це дало змогу розпочати підвищення соціальних стандартів. У якій ще країні, незважаючи на новий виток проблем у світовій економіці, сьогодні на 20 відсотків збільшуються виплати бюджетникам, значно зростає розмір допомоги при народженні дитини, зібрано гарний урожай — понад 34 мільйони тонн ранніх зернових, на третину більше, ніж торік. Як результат — Україна буде з хлібом, що дуже важливо в умовах зростання цін на продовольство у світі.

— Нинішня ситуація в країні знову і вкотре дуже непроста. Відкриття кримінальної справи і неправедний суд над Юлією Тимошенко та іншими лідерами опозиції буквально сколихнули всіх. Сьогодні навіть і непосвяченим зрозуміло: в суді справа Тимошенко розвалюється на очах, корупції немає і в помині, криміналу вже й не шукають. Зловживання не доведено жодним фактом. Перевищення повноважень у ті часи, коли у глави уряду за чинною тоді Конституцією було максимально, є просто абсурдним. А тому і міжнародне співтовариство, і провідні державні діячі світу, відомі політики, лауреати Нобелівської премії вже давно охрестили цей процес як політичний, як розгортання переслідувань та знищення опозиції. І при цьому породили проблему, що здатна, по суті, паралізувати країну і замість очікуваної стабільності отримати руйнівну дестабілізацію. Якщо перед законом усі рівні, то як кваліфікувати такі страшні речі: вісім місяців за державною програмою в країну не завозяться ліки для сотень тисяч тяжко хворих людей, серед яких значна частина дітей? Водночас безперешкодно імпортуються препарати, що виявилися в 10 разів дорожчими, аніж у сусідній Білорусі. А сумнівні пільги в оподаткуванні пільгових товарів на мільярди гривень щедро даровані окремим структурам. Але відповіді на запитання, чому, по суті, за ніщо судять Тимошенко, а тут, як кажуть — мовчок, немає.

— Нова сесія Верховної Ради починається в небувало тяжкий для України період. Влада протиставила себе всій країні. Знищує демократію, розгорнула політичні репресії та кидає незгодних за грати, робить вигляд, що не бачить опозиції, але веде по ній прицільний вогонь. Як у сталінські часи розстрілювали за колосок, так і нині тягають людей до міліції за будь-який прояв незгоди. Всіх не залякаєте і 46 мільйонів не пересаджаєте. А опозиція відображає думку більшої частини суспільства. По всій країні зростає самоорганізація людей та їх готовність захищати свої права — свою лікарню, школу. Влада не бачить своїх громадян. Якщо звучить слово «реформа», то це ознака того, що людям запускають руки до їх кишені. Соціально-економічні права десятків мільйонів українців стали мішенню для атаки з боку влади. Так звана пенсійна реформа — влада хоче скасувати поправку № 40 депутата нашої фракції Арсенія Яценюка. Саме ця поправка, яку більшість пропустила, є причиною непідписання закону. Адже багатьом мільйонам людей тоді доведеться збільшувати пенсії більш як на 300 гривень. Ми домагатимемося підвищення соціальних стандартів, особливо для малозабезпечених категорій громадян. Потрібні також зміни до багатостраждального Податкового кодексу. Особлива наша увага до того, що влада називає земельною реформою: насправді вона хоче скупити за безцінь українську землю, останнє національне надбання. А потім перепродати за мільйони доларів іноземцям.

— Сподівання на швидке подолання кризових процесів — це загрозлива ілюзія. Саме тому ми, комуністи, переконані, що в умовах другої хвилі кризи позачерговим завданням поточної сесії має бути докорінна зміна підходів до формування внутрішньої і зовнішньої політики, до розробки і впровадження антикризових заходів, які дали б можливість захистити людину праці від ринкової стихії, захистити вітчизняного виробника, створити необхідні умови для розвитку промисловості, сільського господарства, науки, культури. Треба забезпечити державні гарантії щодо міцності національної валюти, цінової та тарифної політики, створення робочих місць, ліквідацію безробіття, гарантії якісної та безоплатної медицини та освіти. Ситуація з кожним днем погіршується, і вона вимагає відновити керованість управління економікою країни, повернути Україну українському виробнику. Треба негайно переглянути кабальні для України домовленості з СОТ. Членство в СОТ не сприяло розширенню ринків збуту вітчизняної промисловості, не стимулювало потік інвестицій в реальний сектор. Внутрішній ринок країни окупований імпортними ліками, продуктами харчування, які небезпечні для здоров’я і навіть життя. Ми вимагаємо припинення співпраці з МВФ, який обстоює інтереси фінансових спекулянтів, вимагає ліквідувати соціальні програми, підвищити ціни та тарифи, збільшити податковий тиск і на без того мізерні доходи трудящих. І єдиною альтернативою може бути тільки Митний союз та повноцінна участь України в Єдиному економічному просторі.

— Сьогодні, переходячи 20-річний рубіж української Незалежності, багато хто почав робити висновки про здобутки і втрати, перспективи і надії. Але хіба ми помилилися в тому, що обрали незалежність? Однозначно — ні. Ми помилилися в тому, що довірили експертам, можливо, і фахівцям в своїй справі, але нічого не тямущим в нашій ментальності, формувати нову економічну модель. Але справді увесь час наздоганяючи і копіюючи когось, коли цей хтось уже давно пішов далі. Ми обрали гарну ціль, але не вивірили шлях. Коли 1 грудня 1991 року народ голосував за Незалежність, ніхто ж не давав згоди на те, що він погоджується жити в державі, в якій прірва між бідними і багатими є однією з найбільших в Європі. У суспільстві, у якому вага грошей є сильнішою за вагу моральності. У результаті багаті ставали ще багатшими тільки тому, що біднішала більшість, втрачалася повага до людини праці, штучно насаджувався новий ідеал: людини, позбавленої всякої моральності та людяності, людини-гаманця. Існуюча економічна модель потребує зміни, і рано чи пізно це зрозуміють усі. Що нам робити? Перше — не на словах, а на ділі поставити людину в центр політики. Її інтереси мають бути ціллю, а не засобом усіх реформ.

— Сьогодні ні у кого не виникає сумнівів у тому, що Україна як незалежна європейська держава відбулася. Однак маємо пам’ятати, що процес державотворення складний та клопіткий, він триває і досі.

Останнім часом деякі високопосадовці заговорили про необхідність об’єднання Податкової адміністрації та Митної служби. У депутатів з «Реформи заради майбутнього» з цього приводу виникає основне запитання: а кому вигідні такі об’єднання і якими мають бути його наслідки? Ми переконані, що механічне злиття Податкової адміністрації та Митної служби абсолютно не вирішує питання їх модернізації та реформування. Навпаки, таке об’єднання загрожує виникненням потужного державного монстра, який ось-ось увімкне зелене світло корупційним схемам та зловживанням. Злиття податкової та митниці в одну структуру без оновлення стратегії та тактики роботи може призвести до колапсу в процесах наповнення держбюджету. Тим паче не здатне створити сприятливі умови для розвитку вітчизняної економіки та привабливого інвестиційного клімату в країні.