Не більше доби знадобилося карному розшуку, щоб розкрити потрійне вбивство в Бериславському районі на Херсонщині. Біля села Козацьке пастух помітив димок, що піднімався над будівлею занедбаного складу отрутохімікатів. Зайшовши всередину, він виявив там двох чоловіків, спалених заживо, і ще одне тіло плавало поруч, у технічному колодязі.

Опитавши мешканців Козацького, херсонські та бериславські сищики знайшли свідка, котрий бачив, як кілька днів тому з улоговини вибиралося троє молодиків. За прикметами міліція встановила, що це були хлопці з розташованого неподалік села Веселого, які проживали в будинках по сусідству на вулиці Польовій. Правоохоронців особливо насторожило, що головний «заводила» із трійці приятелів виявився пасинком одного з убитих. Юнаків вирішили затримати. Їх відвезли до Бериславського райвідділу міліції, розвели по кабінетах і порізно стали допитувати. Багато часу на стимулювання відвертості операм не знадобилися: селяни, котрі страждали від жорстокого похмілля, заговорили майже одразу. Їхня історія була досить тривіальна: син жінки з Веселого затаїв злість на нового співмешканця матері, який погано з нею поводився, пив, а часом і бив жінку. Коли мати померла, хлопець вважав, що звів її у могилу саме вітчим, і заздалегідь вирішив йому помститися. Для виконання страшного задуму не вистачало лише приводу. І цим приводом стала горілка, що її месник у компанії двох приятелів випив чимало. Розповівши їм про свій давній намір раз і назавжди «розібратися» з вітчимом, пасинок зустрів з їхнього боку гаряче співчуття — учасники застілля одразу ринулися разом із заводієм «на страту».

Намічену жертву «підігріті» спиртним учасники розправи застали на колишньому складі, перетвореному в щось на кшталт житла, де перебували ще два чоловіки. Спочатку їх били палицями. Потім у хід пішов ніж, яким пасинок зарізав кривдника матері. Другого волоцюгу теж убили на місці, й тільки третій зумів вибратися з приміщення й пірнув просто в колодязь, розраховуючи там відсидітися. Однак переслідувачі помітили, куди сховався втікач, оточили колодязь і стали методично забивати камінням людину, яка кричала й благала про пощаду. Важкий кругляк проломив нещасному голову, він захлинувся і пішов на дно. Потім убивці поклали тіла, що залишилися на складі, в пози сплячих, закидали їх усяким горючим мотлохом (цього добра «постояльці» сюди наносили багато) і підпалили його. Убивці «з почуттям виконаного обов’язку» розійшлися по домівках, кинувши в поле закривавлений ніж.

— На допитах затримані поводилися цілком спокійно — схоже, їх непокоїли не так муки совісті, як похмільний синдром, — поділився особистими спостереженнями виконуючий обов’язки начальника Бериславського РВ УМВС Херсонщини Сергій Леона.

Бериславські селяни, котрі на всі лади обговорюють дику історію, не забули згадати, що й у минулому, і в позаминулому роках у районі не обійшлося без таких само звірячих розправ — то в селі Новоберислав група молоді в бійці через дівчину розтерзала трьох ровесників і скинула тіла в колодязь, то в самому райцентрі бабусю, її дочку та онука вбили, аби пограбувати їхню хату.