Херсонець Сергій Сотников — один із багатьох тисяч наших земляків, які горбляться на іноземного «дядька», аби лишень забезпечити своїй родині хоч почасти стерпне існування в Україні. Ще дев’ять років тому Сергій виїхав до Португалії і там жив надголодь, хапаючись за будь-яку можливість заробити «свіжу копійку». Працював на «піскоструйці», спалював бронхи та легені отруйними парами фарби в заводському лакофарбовому цеху, лише зрідка вириваючись на короткий час додому до коханої дружини.

Потім у Сергія з Катею народився син, і це ще більше підхльоснуло старанність заробітчанина за всяку ціну накопити стільки грошей, щоб родині вистачило на окрему квартиру в рідному місті. І, нарешті, у квітні цього року спільна мрія Сергія, Каті і їхнього шестилітнього сина Кирила здійснилася — Сотникови купили трикімнатну квартиру на вулиці Лавреньова, 29-а.

Квартира №45 у панельній п’ятиповерхівці, побудованій понад чверть століття тому, потребувала хорошого ремонту, зате й коштувала, за херсонськими мірками, недорого. А докласти рук для наведення ладу у новому житлі Сергій з Катею ніколи не боялися. Однак і через майже півроку родина Сотникових не може навіть приступити до впорядкування купленої за свої кревні трикімнатної квартири. Мало того! 

Подружжя взагалі не пускають туди на поріг, оскільки їх квартиру просто захоплено. А правоохоронні органи й пальцем не ворушать, щоб захистити конституційне право законних власників на їх приватну власність. Зате з більшим завзяттям вставляють їм палиці в колеса.

— Як з’ясувалося, колишній власник квартири купив цю нерухомість у людини, яка успадкувала її від матері. Але її брат, не згодний з розподілом спадщини, просто приїхав у Херсон із села Балтазарівки Чаплинського району нашої області разом із дружиною і п’ятьма малолітніми дітьми і явочним порядком вселився туди. Я чесно заплатив за житло зароблені дуже нелегкою працею гроші, але тепер виходить, що скористатися ним не можу, та ще змушений оплачувати комунальні послуги, якими преспокійно користуються зовсім інші люди, — приголомшений життєвим казусом 32-літній херсонець Сергій Сотников. — Раніше моя родина хоч знімала квартиру, але зараз грошей на це у мене просто немає — все до копійки пішло на купівлю свого житла. Довелося переїхати до тещі, в якої своя родина є, і жити ушістьох в одній квартирі.

Характерно, що ще до того, як Сергій Сотников став хазяїном квартири на вулиці Лавреньова, 29-а, суд Комсомольського району Херсона за позовом колишнього покупця ухвалив примусово виселити багатодітну родину із квартири, яка їм не належала. Апеляційний суд області підтвердив законність цього вердикту. Він набрав чинності ще у жовтні 2010-го, однак Державна виконавча служба не виконала його досі. Та й не виконає, оскільки прокурор Комсомольського району Григорій Маренчук своїм листом особисто попросив керівництво ДВС «відкласти» (?!) виконання рішення суду. А інший суддя того само Комсомольського райсуду «продублював» це прохання своєю постановою. Причому мотивація в обох вищезгаданих документах була однією й тією само — багатодітній родині нібито «ніде жити, а на пошуки іншого житла потрібен час».

Здавалося б, і прокурор, і суддя в цьому випадку керуються абсолютно добрими намірами — виселити із квартири родину з малюками — означає залишити їх без даху над головою. Однак якби районний прокурор Григорій Маренчук потрудився по-справжньому вникнути в справу або хоча б написати запит у село Балтазарівку, то дізнався б, що мама цих малят ... є повноправною власницею ніким не зайнятого просторого чотирикімнатного будинку по вулиці Садовій. Це цілком офіційно підтверджує й довідка за підписом сільського голови з реєстраційним номером 147 (її копія є в редакції).

У великому селі є всі умови для нормального виховання дітлахів — дитячий садок, дві школи, стільки само фельдшерсько-акушерських пунктів і бібліотек. Тобто жодних проблем з навчанням чи медичним обслуговуванням дітвори у Балтазарівці немає, а багатодітне сімейство «тримає кругову оборону» у Херсоні з однієї простої причини — тату з мамою ну дуже хочеться жити у великому місті, а багатодітністю вони вміло «прикриваються», уводячи в оману чиновників. Які, у свою чергу, настільки ж уміло демонструють милосердя за чужий рахунок. Адже право на комфортні умови життя є не тільки у дітей з Балтазарівки, а й у шестирічного херсонського хлопчика Кирила Сотникова. А він змушений тіснитися у бабусі, бо «жалісливі» судді із прокурорами заважають його батькам стати хазяїнами ними ж купленої квартири. До того ж мама Кирила чекає й другу дитину...

Фото з архіву родини Сотникових.

Пустує будинок багатодітної родини у селі Балтазарівці.

Сергій і Катерина Сотникови із сином Кирилом.