Хто прибирає до рук «золотоносні» землі на чорноморському узбережжі Херсонщини?
Поки українські законодавці сперечаються, на яких умовах дозволяти селянам продаж сільськогосподарських угідь, найперспективніші з них під різними приводами вже починають прибирати до рук найспритніші бізнесмени. Так, до приморських Каланчацького, Скадовського і Голопристанського районів Херсонської області вже буквально валом повалили енергійні агенти абсолютно незнайомих для місцевих жителів фірм і компаній, що обіцяють їм «золоті гори», благодійні ремонти шкіл і доріг за згоду здати свій земельний пай в оренду. І добре б ці переговори проходили цивілізовано, так ні ж — інші «особливо просунуті» кандидати в орендарі примудряються й підпоювати землевласників, і навіть козиряти зв’язками в органах влади, і підсувати їм на підпис хитрі договори з «подвійним дном». Вивертам і махінаціям у цій сфері немає ліку!
Свіжа історія: нещодавно голови рад у селах Привілля та Олександрівка Каланчацького району Херсонщини Юрій Шендрик і Михайло Багрій звернулися до голови облдержадміністрації Миколи Костяка із тривожним листом. У ньому йдеться про те, що до них сиплються звернення місцевих жителів про якихось людей, що оббивають пороги їхніх домівок із наполегливими пропозиціями укласти договори оренди їхніх земельних паїв від імені невідомого їм раніше товариства з обмеженою відповідальністю «Рис Русі». Селян особливо насторожив пункт 30 наполегливо пропонованого їм договору. 
Згідно із ним  орендар, що сплатив 800 гривень за гектар на рік, отримує на додачу до угідь і привабливе право «передавати земельну ділянку в суборенду третім особам на власний розсуд», «вносити право володіння й користування земельною ділянкою у статутний фонд господарчих товариств та інших суб’єктів підприємницької діяльності й передавати її в заставу за письмовою згодою орендодавця».
— У селі хочуть знати, хто хоче з нами працювати. Якщо з’являється якийсь новий підприємець, який бажає організувати свій бізнес, він зазвичай приходить до сільради, знайомиться з потребами села, проблемами його жителів, обговорює варіанти співробітництва. Що ж стосується представників компанії «Рис Русі», то особисто зі мною ніхто із них навіть не зустрічався. Люди кажуть, що здати паї в оренду вмовляють найбідніші родини або тих, хто зловживає спиртними напоями. Їм видають грошові аванси та ще й «козиряють» особистим заступництвом міністра агрополітики України. Але коли цим умовляльникам на сходці поставили запитання, як прізвище міністра, ніхто з них на нього чомусь відповісти не зміг. А ті аванси вже багато хто пропив — вони б і раді розірвати договір, але грошей немає. Крім того, деякі селяни примудрилися під час його укладання віддати приїжджим державні акти на землю «для копіювання». Однак їх чомусь так і не повернули — напевно, «копіювання» затяглося, — коментує ситуацію в розмові із кореспондентом голова села Олександрівка Михайло Багрій. — Ще більше насторожують нас дані, отримані з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців. Відповідно до витягу з нього, ТОВ «Рис Русі» зареєстровано лише 11 липня 2011 року, до того ж не в Каланчацькому районі і навіть не в Херсонській області, а в... Печерському районі Києва. Якщо щось піде не так, моїм землякам що — доведеться аж у столицю за правдою їхати?
Зі свого боку, посланці нового «гравця» на регіональному аграрному ринку всіляко прагнуть заспокоїти селян і запевняють, що мають намір вести справи цивілізовано і в рамках закону. А кипіння пристрастей вони пояснюють підступами конкурентів.
— Справді, наше товариство з обмеженою відповідальністю зареєстровано в Києві. Жодного стосунку до нього міністр агрополітики України не має. Однак ТОВ «Рис Русі» має намір створити своє дочірнє підприємство саме в Каланчацькому районі. Документи ДП нині перебувають у стадії реєстрації, а очолить його також місцевий житель і досвідчений агроном Сергій Ковальчук, — повідомив у телефонній розмові з автором цих рядків юридичний представник ТОВ «Рис Русі» Денис Ципін. — Що стосується договору про оренду землі, то він є типовим. І якщо когось із власників земельних паїв з якихось причин бентежить згадуваний пункт 30, він може його викреслити — ми не заперечуватимемо. 
Та й уже укладені договори оренди за обопільного бажання поки ще можна розірвати — адже їхня дія починається лише із січня 2012 року.
Загалом, сказано досить переконливо, однак навчені гірким досвідом селяни давно вже не вірять «заколисуючим» обіцянкам і оптимістичним заявам. Їх стільки разів обманювали всілякі пройдисвіти, котрі роз’їжджають вулицями злиденних сіл на шикарних джипах, що тепер вони не вірять нікому. І їх теж можна зрозуміти: обпікшись на молоці, мимоволі дмеш на воду. До речі, побоювання втратити свої паї, які для багатьох селян є єдиною цінністю, поділяють і в Херсонській обласній раді. Більшість її депутатів солідарні із сільськими виборцями, котрі побоюються, що у хліборобів, які погано розбираються в законах та юриспруденції, землю «заберуть з-під носа» і вони залишаться на ній не господарями, а батраками, втративши останній шанс вибратися із безпросвітних злиднів.
— Землі в тих-таки Каланчацькому, Скадовському і Голопристанському районах можна назвати справжнім скарбом не тільки для селян, а й для всієї України. Адже вони дають високі врожаї такої стратегічної для країни і світу культури, як рис, — від 5 до 7,5 тонни з гектара, а кожна тонна рису-сирцю коштує від трьох тисяч гривень, — переконаний депутат Херсонської облради, член Асоціації виробників рису України Володимир Ляшенко. — Як уважають експерти, землі для рисосіяння на півдні України дуже недооцінено, і після скасування заборони на угоди з їх купівлею-продажем ціна таких важливих для національної економіки угідь обов’язково зросте, до того ж у рази. 
Напередодні повноцінного повернення права приватної власності на землю в Україні віддавати її в чужі руки за сумнівними договорами взагалі вкрай необачно. 
Зароблений важкою працею в колгоспі пай легко втратити, і судися потім за нього довіку, залишивши дітям та онукам у спадщину не землю-годувальницю, а руйнівний судовий позов.