Громада Крилова Корецького району вже кілька скликань поспіль обирає Ольгу Снопок сільським головою. Люди переконалися, що кращої господині для їхнього села годі шукати.
— Я народилася у Крилові, тут живу, і мої батьки звідси, і діти тут зросли, — каже Ольга Степанівна. — Тож село любе моєму серцю. А затишним ми його робимо гуртом.
Видно, що для благоустрою Крилова зроблено чимало. А ще скільки у планах. Так, красиву огорожу має відновити сільський будинок культури, який завдяки ентузіазму завідувача Сергія Якимчука справді є осередком культурного життя. На неї заклад культури сам заробив кошти, надаючи платні послуги. Адже можливості місцевого бюджету занадто скромні, тож, щоб щось зробити для громади, доводиться рахувати кожну копійку і розпоряджатися нею ощадливо. Приміром, коли постала потреба добудувати дитячий садок, щоб відкрити в ньому додаткову групу, сільська рада активно використала можливість, яку надає центр зайнятості щодо оплачуваних громадських робіт. Тож дошкільний заклад облаштовували ледве не всією громадою — сільський голова вдячна, що й батьки охоче підсобляли, і колектив дитячого садочка. Тож бюджетні кошти було витрачено лише на придбання будівельних матеріалів.
Завдяки небайдужості крилівського сільського голови з цього села у Корецькому районі розпочали реалізацію обласної програми з ремонту сільських доріг.
— Крилів у нас дуже працьовитий, — розповідає Ольга Снопок., — як і всюди, робочих місць мало — загалом у всіх установах працюють не більше ста жителів. А населення Крилова сягає півтори тисячі осіб. Чималий відсоток людей працездатного віку. Проте склавши руки ніхто не сидить — трудяться на землі. Люди вирощують картоплю, овочі і возять продавати до Києва. Однієї моркви садять до гектара.
Не відстає від односельчан і голова громади Ольга Снопок. Вона разом з родиною обробляє п’ять гектарів землі, тримає і корову, і свиней, і домашню птицю. Якщо треба, то сільський голова запросто й за кермо трактора сяде, чого навчилася у студентські роки.
Але жінка, хоч і обтяжена клопотами, завжди залишається жінкою. Її ніжності й душевного тепла вистачає на родину, на улюблені захоплення, на квіти, в різнобарв’ї яких потопає дім. Найдужче ж Ольга Степанівна любить троянди, особливо на світанку — у вранішній запашній росі. Зізнається, що одного лише погляду на те вишукане квіткове царство вистачає, щоб підняти настрій. А ще — вона любить співати, разом із працівниками сільської ради є незмінним учасником художньої самодіяльності на всіх сільських святах. Вони у Крилові справді гарні. Вміють місцеві люди і працювати, і відпочивати.
Світлана ТУБІНА, Олександра ЮРКОВА.
Рівненська область.
