Лідія ВЕРБИЛО, Рижанський сільський голова Володарсько-Волинського району Житомирщини, «Відмінник освіти України» (54 роки):
— Чи могли б ми за два десятиліття наблизитися до рівня розвитку європейських країн? Звичайно, могли б. Але потрібно, щоб кожен відчував більшу відповідальність за те, що діється навколо. Коли на останніх виборах мене обрали сільським головою, я саме з цього й почала. Ми прибрали кладовище, впорядкували центр села. Моя мрія — щоб село потопало в квітах. Затвердили програму соціального, економічного і культурного розвитку територіальної громади, де, зокрема, передбачено реконструювати в Рижанах і сусідній Волянщині футбольні поля. А ставлення до ветеранів — то святе. Окремий пункт у програмі, з якою йшла на вибори, — створення сезонного пансіонату для осіб похилого віку, яким важко пережити зимовий період. Усе це та багато іншого можна зробити всією громадою. А від цього залежатиме, що про нас, українців, напишуть згодом у книжках з історії...
Олег ЛЕВЧЕНКО, менеджер, автор низки поетичних збірок (32 роки):
— З того, що бачу, чую, читаю, мені здається, що ми занадто довго виходимо з того періоду, коли за людей думали інші і навіть на виборах не треба було напружувати мізки: отримав бюлетені, вкинув в урну — і забув. Тепер усе змінилося, а люди розгубилися, засвоївши з усіх принципів демократії тільки те, що всіх можна критикувати. А будівництво громадянського суспільства починається з кожного з нас, з маленького села і великого міста. Враховуючи думки виборців.
