У 1885—1887 роках австрійські географи проводили геодезичні дослідження на Закарпатті, яке входило тоді до складу Австро-Угорської імперії, що передували прокладанню залізничної колії з Рахова до румунського міста Сігет. Водночас вони дійшли висновку, що у Верхньотисянській улоговині, якою мала пролягти колія, може знаходитися центр Європи. Вчені з віденського Імператорсько-Королівського військово-географічного інституту після ретельного вивчення визначили місце передбачуваного географічного центру Європи, і в селі Ділове встановили історичний знак з каменю, який можемо побачити й тепер. А на ньому латиною вибито таке (подаємо в українському перекладі): «Постійне точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним приладом, який виготовлений в Австрії й Угорщині, зі шкалою меридіанів і паралелей, встановлений тут Центр Європи... 1887».

На березі швидкоплинної Тиси

Щоправда, добрі знавці географії можуть мені заперечити, що такі географічні центри нашого континенту є і в Литві, неподалік Вільнюса, і в центральній Словаччині, і в сусідній Білорусі, за 50 кілометрів від Полоцька, та ще в декількох місцях. І все це справді так. То чому виник такий різнобій у визначенні центральної точки нашого континенту. Річ у тому, що все залежить від того, яку беремо за основу методику підрахунку. А точніше — як визначаємо кордони континенту. Чи вносимо до європейської території віддалені острови, чи ні. І вже від того залежить, де матимемо географічний центр Європи. У Польщі, Литві чи Україні.

Нині це місце на березі швидкоплинної Тиси, попри дорогу, яка веде з Рахова до Хуста і далі — до Мукачевого й Ужгорода, дедалі більше привертає увагу туристів та гостей гірського краю. Принаймні кожен хоче зробити фото на згадку про перебування у цій мальовничій місцині — у центрі Європи, про що нагадують нам два пам’ятні знаки: старий, австрійський, про який ми вже згадували, і новий, модерний, зроблений вже у радянські часи з металу. Окрім того, поруч уже зранку вирує невеликий базарчик, де можна придбати найрізноманітніші сувеніри: вироби з дерева і шкіри, ліжники, вишивки, керамічні речі — одне слово, все мистецько-ужиткове багатство, що народжується завдяки таланту і праці народних майстрів гірського краю. А в затишному симпатичному кафе «Тис», що буквально через дорогу, — поласувати смачними гуцульськими стравами, послухати народні мелодії і навіть переночувати в міні-готелі на другому поверсі.

У сусідній Костилівці, в якихось ста метрах від географічного центру Європи, на подвір’ї оригінального двоповерхового інформаційно-освітнього екологічного центру, стоїть не менш оригінальний дорожній покажчик. Він повідомляє про відстані до європейських столиць. Та ось звідси найближче — до Будапешта (390 км), Києва (535 км) і Відня (581 км). Кажуть, що на початку минулого століття з Рахова і Ясіні постійно курсували поїзди до Праги, Будапешта, Відня. А сьогодні навіть з Києва не можуть пустити прямий потяг. Треба добиратися через Львів або Чернівці. Хочеться вірити, що це — тимчасово. Що вже найближчим часом і горяни, і мандрівники, яких ваблять Карпати, таким поїздом зможуть скористатися.

А там, дивись, і до Будапешта чи Відня можна буде на вихідні потягом з’їздити. Адже колія залишилася. Щоправда, частково вона пролягає по румунській території. Але не думаємо, що наші сусіди заперечуватимуть проти рейсів з Рахова чи Ясіні. Потрібна лише ініціатива вітчизняних урядовців.

Казки карпатського лісу

Набув іншого візуального вигляду центр Європи під Раховом з кінця минулого століття. А точніше — після того, як 1997 року указом Президента України його територіально внесено до складу Карпатського біосферного заповідника. І водночас значно збагатився інформаційним матеріалом, який тут можна відшукати на різних стендах і щитах. Більше того — буквально за кілька десятків метрів зведено симпатичний, у гуцульському стилі, еколого-освітній центр, де кожен відвідувач може знайти компактну інформацію про природу, культуру, історію, політичний устрій європейських країн.

Оскільки гірський Рахів виблискує на літньому сонці своїми вузькими вуличками і швидкоплинною Тисою у смарагдовій шалі карпатського лісу, то в еколого-освітньому центрі є чимало цікавої інформації і про лісові масиви як усього континенту, так і нашої країни.

Як відомо, у 2002 році в Києві відбулися парламентські слухання про хід виконання закону про природозаповідний фонд та про збереження культурної спадщини. Так-от у постанові Верховної Ради від 12 вересня 2002 року, прийнятій   на основі цих слухань, рекомендовано Кабінету Міністрів створити протягом 2003—2004 років на території Карпатського біосферного заповідника еколого-освітній «Центр Європи». Звісно, у Рахові сподівалися на якусь фінансову підтримку з боку держави, адже заповідник є державною структурою і фінансується з бюджетних коштів. Та, за словами директора заповідника Федора Гамора, все довелося робити власними силами, за рахунок зароблених коштів.

— Дехто може нам і закинути: «А навіщо вам той клопіт? У вас що, інших проблем немає?» — каже Федір Дмитрович. — Звісно, що є. Але ми прагнули максимально привернути увагу до географічного центру Європи, до унікальних природних, культурних, рекреаційних і туристичних цінностей нашого неповторного краю. І продовжуємо це робити.

Як уже писала наша газета («Голос України» від 13 липня 2011 року), керівництво Карпатського біосферного заповідника за підтримки провідних науковців-екологів, місцевих властей, громадськості краю ініціює проведення в Рахівському районі престижного міжнародного форуму «Екологічний Давос — у центрі Європи» і сподівається на державну підтримку у цій потрібній справі. Знаючи професійні якості, зокрема, і менеджерські здібності, високий авторитет у наукових колах, прагнення прислужитися добрими справами рідному краю й Україні, які насамперед характерні для директора заповідника Федора Гамора та й усього його дружнього колективу, можна з великою долею ймовірності прогнозувати, що такий престижний форум невдовзі матиме свою постійну прописку в Українських Карпатах. А як закономірний результат такого амбіційного кроку — і місцевий біосферний заповідник, і саме містечко Рахів, яке на початку ХІХ століття справедливо називали «гуцульським Парижем», і Карпати, і, звісно, географічний центр Європи у Діловому матимуть міцну іміджеву підтримку, отримають друге дихання.

Власне, під час «круглого столу» на цю тематику, який відбувся влітку цього року в Карпатському біосферному заповіднику, Федір Гамор продемонстрував його учасникам проект сучасного комплексу, де планують проводити майбутні екологічні форуми, на яких шукатимуть шляхи розв’язання екологічних проблем, які є тепер чи не найскладнішим викликом для цивілізації.

І наостанок ще один приємний ритуал, що додає шарму перебуванню в центрі Європи. За майже символічну плату вас запишуть до книги почесних гостей географічного центру Європи. А на підтвердження цього приємного факту видадуть симпатичне свідоцтво, яке завжди нагадуватиме вам про неповторну мандрівку в Карпати.

...Там, у Діловому, на австрійському пам’ятному знаку є така металева точка, до якої кожен прагне прикласти свій палець. Кажуть, що після того твоє побажання, яке в той момент загадуєш, неодмінно збудеться. Ми на прощання з центром Європи також не проминули скористатися своїм шансом.

Нехай нам усім пощастить! І не лише в центрі європейського континенту.

Володимир КРАСНОДЕМСЬКИЙ, почесний гість географічного центру Європи.

На знімках: група журналістів з «Голосу України» біля австрійського пам’ятного знака географічного центру Європи в Діловому. Перший ліворуч — директор Карпатського біосферного заповідника Федір Гамор; в еколого-освітньому центрі, що поруч з центром Європи, завжди раді гостям.

Фото Андрія КРИМСЬКОГО.