Кам’янець-Подільський днями повернувся в 1919 рік. Тоді вояки Української Народної Республіки проголосили його тимчасовою столицею держави. Тож і прибули сюди Група військово-історичної реконструкції УПА «Повстанець», військово-історичний клуб «Проскурівський гарнізон», товариство пошуку жертв війни «Пам’ять», клуби з Тернополя, Чернігівщини. Запросив їх керівник кам’янець-подільських реконструкторів Олександр Заремба.
— Наші показові бої створюють реальну картину тодішньої історії, — каже Заремба.
Вояки-реконструктори розпочали свій фестиваль «Остання столиця» із урочистої ходи до меморіальної дошки з профілем Симона Петлюри на будинку швейного підприємства, яке було в той час військовим міністерством. До слова, саме ті атрибути й символи влади, які знаходилися в Кам’янці-Подільському впродовж перебування тут уряду УНР, а потім були вимушено вивезені за кордон, 1992 року урочисто передані Президенту України Леоніду Кравчуку. Бойові дії розгорнулися на майданах Троїцькому та Польський ринок. Барикади з мішків із піском, кулемети, димова завіса від пострілів та вибухів — усе сприймалося глядачами як реальна війна.
Наступного дня реконструктори продовжили свою програму на території Старої фортеці. А вже за два дні місто над Смотричем знову нагадало про час, коли було останньою столицею. На цей раз не пострілами та маршируванням, а піснею. Ще один фестиваль — військово-патріотичної пісні під тією ж назвою, що й у реконструкторів, підготували громадсько-політичний рух «Гідність» та Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець».
На знімку: епізоди реконструкції 1919 року.
Фото Ірини Пустиннікової.