Депутатські запити до Генеральної прокуратури є звичайним явищем для роботи парламентарія. Справді, суспільне життя потребує оперативних дій, виваженої правової реакції. Тим паче, коли це стосується не лише окремо взятого громадянина, а й державної безпеки загалом.
Щоправда, не завжди автори звернень задоволені діями головної наглядової інстанції. Народний депутат Юрій Кармазін з трибуни Верховної Ради стверджував, що на запит 84 народних депутатів «щодо притягнення до кримінальної відповідальності громадянина Мельниченка з обставин, які становлять загрозу національній безпеці України... отримали відповідь, з якої абсолютно нічого не зрозуміло».
Це змусило вже понад 100 парламентаріїв звернутися до Генпрокуратури практично з тією ж вимогою. «Суспільство має право знати, кому вигідно було оприлюднення цілком таємної інформації», — наголосив Юрій Кармазін.
Однак Генеральна прокуратура, навіть коли це й не подобається авторам запитів, часом діє дуже аргументовано і виважено.
Наприклад, народний депутат Григорій Омельченко з березня 2009 р. по квітень 2011 р. шість разів звертався до Генпрокуратури. Запити стосувалися різних аспектів, зокрема, «справи Гонгадзе».
Пан пошуковувач отримував доволі розлогі й кваліфіковані відповіді.
Ось фрагменти деяких з них.
На запит від 20.02.2005 р. Генпрокуратура відповіла Г. Омельченку на 10 сторінках.
Цитуємо: «Генеральною прокуратурою України продовжується досудове розслідування... у перевищенні влади і службових повноважень при обтяжуючих обставинах стосовно журналіста Г. Гонгадзе... та щодо підбурювачів і організаторів цих злочинів... Останнім часом через засоби масової інформації та інтернет-видання поширюється недостовірна інформація, вигадки та необгрунтовані припущення, а саме про нібито припинення розслідування справи про вбивство Г. Гонгадзе...
Генеральна прокуратура України категорично спростовує цю інформацію...»
Далі у листі йдеться про слідчі дії щодо конкретних осіб та намагання отримати свідчення Мельниченка, що вдалося зробити лише у листопаді 2005 року.
Цитуємо: «... Під час допитів Мельниченка слідчі не отримали свідчень, необхідних для встановлення істини у справі, а також оригіналів фонограм записів або їх копій...»
Повідомляється, які заходи вживає Генпрокуратура, аби отримати записи та провести незалежну експертизу. Наголошується на важливості цих дій, оскільки «питання про порушення кримінальної справи щодо конкретних службових осіб може бути вирішене лише після встановлення належності голосів і висловів у цих записах конкретним особам».
У відповіді Генпрокуратури докладно йдеться про численні заходи, які здійснюють у «справі Гонгадзе». Повідомлялося також, що у справі є 150 томів, 25 з яких з грифом «Таємно». Допитано понад 2400 свідків, серед яких Президент країни.
Однак Г. Омельченко вже 6.03.2009 р. спрямовує черговий депутатський запит.
Розлога оперативна відповідь Генпрокуратури містила певні роз’яснення і уточнення у «справі Гонгадзе», а також наголошувала: «Питання про порушення кримінальної справи щодо конкретних службових осіб може бути вирішене лише після завершення комісійної міжнародної фоноскопічної експертизи записів М. Мельниченка та встановлення належності голосів і висловів у цих записах конкретним службовим особам у визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України порядку».
Генпрокуратура повідомляла пошуковувача, який повторно ставив питання про порушення кримінальної справи стосовно колишнього Президента України Кучми Л. Д., Голови ВР Литвина В. М., що це можливо лише після проведення всіх необхідних дій, зокрема, призначених експертиз.
Так-от, як стверджують близькі до криміналістичної експертизи фахівці, фоноскопічна експертиза «плівок Мельниченка» встановила, що мовлення, зафіксоване у досліджуваних фрагментах, непридатне для ідентифікаційних досліджень. У зв’язку з цим встановити, чи належить мовлення гр. Кучмі Леоніду Даниловичу, Кравченку Юрію Федоровичу та Литвину Володимиру Михайловичу неможливо. Тому зрозумілим є твердження відомого адвоката Андрія Федура (www. segodnya. ua/news): «Суд ніколи не визнає «плівки Мельниченка» доказами»...
Якщо Г. Омельченко отримав з відповідей Генпрокуратури такий масив інформації, то, мабуть, має бути задоволеним. До речі, головне наглядове відомство звертало увагу, що сподівається на розуміння важливості «справи Гонгадзе» і що певна інформація не набуде широкого розголосу.
Вл. інф.
