З нинішнього року влада Херсонщини нарешті відмовилася від «моди» з метою економії закривати малокомплектні школи. У віддалених селах краю й без того припинена діяльність 53 початкових навчальних закладів, і тільки 47 працюють. «Немає школи — немає села», — каже заступник начальника обласного управління освіти Євгенія Кулькина. Однак якщо вже чиновники поставили за мету зберегти систему освіти в глибинці, яка неабияк обезлюділа, то повинні подбати про те, щоб ця освіта була для школярів доступна.

Сьогодні власні автобуси для доставки дітей на заняття мають лише три чверті сільських шкіл. Інші користуються «колесами», наданими сільрадами й спонсорами із числа місцевих фермерів і підприємців. Такі транспортні засоби найчастіше вичерпали свій експлуатаційний ресурс, як і добра половина шкільних автобусів. А вже якщо такий ветеран вітчизняного автопрому став «на прикіл», для дітлахів із сусідніх населених пунктів це просто лихо: села й хутори в південноукраїнському степу можуть знаходитися одне від одного на відстані у три-чотири десятки кілометрів!

Напередодні навчального року Херсонська обласна рада затвердила програму придбання кожній школі свого пасажирського автобуса, яких буде потрібно не менш як 134 одиниць. А це більш як десять мільйонів гривень, яких ні в обласному, ні в районних бюджетах одразу не нашкребеш. Отож, на скільки років розтягнеться централізована закупівля автобусів для малокомплектних сільських шкіл, родинам хліборобів залишається тільки здогадуватися.