Усі ми — і материкова Україна, і багатомільйонна діаспора — маємо розбудовувати гідну європейську державу без меншовартості, безликості й самозакоханих вождів, здатних на щедрі обіцянки, але жадібних на самопожертву. Такі основні тези V Всесвітнього форуму українців, що відкрився вчора в Києві.
Замість запланованого виступу Віктора Януковича, привітання учасникам зібрання від Президента зачитав міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. Глава держави зазначив, що День Незалежності — це спільне свято всього українства, побажав многих і благих літ Вітчизні й запевнив, що «зробить усе, щоб ви були спокійні за Україну».
Серед гарантій «спокою» — нова програма співпраці із закордонними земляками, проект концепції котрої розробив уряд, утворення окремого державного органу — Комітету у справах закордонного українства, урівняння в правах і свободах представників діаспори і громадян України.
Очевидно, не всі присутні задовольнилися цим запевненням, як і звітом міністра про успіхи влади на зовнішньополітичній арені. Але, як зауважив голова Української всесвітньої координаційної ради Дмитро Павличко, «ми добре опанували слово «ганьба», але так і не навчились об’єднуватися в рамках бодай патріотично-демократичних кіл». Костянтину Грищенку (на знімку вгорі) взагалі випала нелегка місія: крім озвучення привітання поєднати тонку «дипломатію» звіту про досягнення з нехтуванням заяв співвітчизників та багатьох міжнародних організацій і закордонних колег про тривожні симптоми згортання демократії в Україні та окреслення наявних проблем зі справді прагматичним ставленням до їх розв’язання. Зовнішньополітичне відомство нині, наприклад, серйозно переймається правовим і соціальним захистом трудових мігрантів. Для вироблення системи ефективного механізму в цій справі міністр викликав на форум цілу групу наших послів у тих країнах, куди масово виїжджають представники останньої вимушеної хвилі міграції.
Відповіді на запитання «Де ми як народ є сьогодні?» присвятив свою доповідь Дмитро Павличко. Щоб опинитися там, де й належить бути мудрій нації, кожен українець має активно включитися в громадське життя, берегти свою мову, національно-культурну ідентичність, консолідуватися між собою у світовому масштабі. Дмитро Васильович закликав усіх присутніх і відсутніх патріотів «не дозволяти політиканам спекулювати на мовному питанні, бо мова — це не тільки засіб спілкування, а, насамперед, означення території». Ще голова УВКР побажав Президентові зробити українцям подарунок до свята — підписати указ про зняття з посади «освітнього» міністра Дмитра Табачника, бо «Президент України має зробити певні кроки, щоб стати українським Президентом».
Критичною була і співдоповідь голови Світового конгресу українців Євгена Чолія: на його думку, «нинішні владні структури руйнують суверенітет держави», тим часом як незалежність є найвищою цінністю українства, а її найбільшим досягненням є... сама незалежність, кожен її рік, місяць і день». Зупиняти цей відлік часу відступом від самостійного курсу — це справді зрада національних інтересів.
На форумі багато уваги приділялося також становищу українців у Росії, бо «бути там свідомим представником своєї нації означає наражатися на небезпеку звинувачень у націоналізмі, нацизмі і навіть фізичного знищення». Такі випадки, стверджували промовці, вже зафіксовано в кількох регіонах Федерації.
Загалом нинішнє зібрання відрізняється від попередніх більшою конкретикою та майже відсутньою традицією на виголошення пустопорожніх гасел. Це зауважив у коментареві «Голосу України» і народний депутат Іван Заєць:
«Тон діловий, виступи чіткі, пропозиції прагматичні. Добре відчуття політичної ситуації в Україні, чітке розуміння світових актуальних тенденцій. Вважаю, що цей форум переломний для долі українства, оскільки на ньому йдеться про зміни на законодавчому рівні, висловлюються конкретні вимоги до розбудови світового україномовного інформаційного простору, до утвердження української України, до реального захисту трудових мігрантів, до симетрії у відносинах не лише з РФ, а й з іншими країнами. Так само вже з першого виступу ми чуємо не критиканство, а справедливу критику влади, а це вже робота над встановленням чіткого діагнозу хвороби — згортання процесів демократії. Заклик до об’єднання — це не гасло, а нагальна потреба, адже ми живемо в добу прискорення часу. В нас його надто мало, і треба скористатися цим «вікном» для збереження самих себе».
Колегу підтримує і народний депутат Лілія Григорович: «Форум професійний, глибинний, цікавий. Як члену УВКР мені це особливо приємно. Незалежно від політичної погоди, наша нація є і буде. Вона вміє самоорганізовуватися. Це засвідчують виступи світового авторитетного економіста Б. Гаврилишина,
Є. Чолія, Д. Павличка, всіх, кому не байдужа Україна».
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
