Луганщина ставить перед собою завдання відновити овочівницький потенціал регіону
Керівники регіону вважають, що Луганщина сама може й повинна забезпечувати себе овочами, до того ж в достатньому обсязі. Для вирішення цього завдання обласна влада має намір відроджувати меліоративні системи й впроваджувати нові технології з вирощування, зберігання й переробки овочів, залучати в цю галузь серйозних і надійних інвесторів. Одне слово, робити все, щоб і українському, і закордонному бізнесу було вигідно працювати на території регіону. «А дивіденди від цієї роботи передусім одержить населення області, — вважає голова Луганської облдержадміністрації Володимир Пристюк. — На своїй території люди зможуть купувати сільгосппродукцію і дешеву, і якісну.
Фермери поки що вичікують
З думкою Володимира Пристюка про те, що «овочівництво — перспективна й прибуткова галузь», згодні не всі сільгоспвиробники. Багато хто з них залишаються при своїй думці, яка не на користь капусті й помідорам. Принаймні тих, хто бажає зайнятися овочами серйозно й надовго, в області можна перелічити по пальцях. Фермери кажуть, що ця справа досить марудна, ризикована, витратна, і на підтвердження такої думки наводять лише два, але досить вагомі аргументи: відсутність системи зрошення (як відомо, колишня радянська стала непридатна або її здебільшого розкрадено) і сучасних овочесховищ. Питання ставиться так:
якщо держава допоможе створити сучасну систему зберігання й переробки овочів, тоді галузь може стати привабливою, тоді нею варто займатися. А без допомоги успіху не буде.
Луганщина намагається зацікавити сільгоспвиробників, створюючи умови для збуту овочів. Але робота в цьому напрямі тільки почалася, тому фермери й керівники приватних сільськогосподарських підприємств поки що вичікують, чим ці проекти закінчаться.
Найбільшими в цьому напрямі вважаються проекти «Агрогород», будівництво великого оптового ринку на виїзді з Луганська в Станично-Луганський район, який здійснюється разом з бізнесом, а також реконструкція овочевих баз. Польський варіант «Агрогорода», приміром, має на меті створення майданчиків, на яких будуть представлені комерційні компанії, що займаються зберіганням, а також продажем овочів і фруктів. Крім того, тут буде розміщено навчальний центр і «агробіржа». У перспективі в рамках «Агрогорода» будуть реалізовані й інші додаткові програми, у результаті чого в одному місці можна буде купити й продати продукти сільськогосподарського виробництва, квіти й рослини оптом і вроздріб, придбати й відремонтувати сільгосптехніку, устаткування. Очікується, що створення таких майданчиків дасть змогу значно знизити в регіоні ціни на овочі та фрукти, а також відкрити серйозні канали їх поставок.
Головне не погода, а технологічна дисципліна
Фермерське господарство «Брати Єлисеєви» може нагодувати овочами так званого «борщового набору» увесь рідний Свердловський район, але змушене відправляти свою продукцію до Києва, Львова, Вінниці та Запоріжжя. Оскільки у Єлисеєвих поки що немає свого сховища, капусту, цибулю, моркву й буряк вони відправляють споживачеві одразу з поля. Скажімо, капуста тільки починає йти в ріст, а її врожай уже продано за укладеним ще в травні контрактом. Під «борщовими» культурами в Юрія та Геннадія Єлисеєвих — 30 гектарів поля, й це не так багато, як в інших. Зате врожай вони одержують такий, що перекриває брак площі. Наприклад, торік на 14 га землі вони зібрали близько 900 тонн цибулі. Якщо врахувати, що середнє споживання цього продукту на одну людину становить 10—12 кілограмів на рік, то брати могли б забезпечити цибулею весь свій район. Власне, вони цього й прагнуть, плануючи збільшити площі під овочами до 50 га. Така можливість, швидше за все, з’явиться тільки через кілька років, коли буде розв’язано проблему з додатковим джерелом зрошення. Аналіз води річки, яка приймає шахтні витоки, поки що, на жаль, для поливу не придатна. Вона містить багато важких металів і домішок, що позначиться на рості та якості овочів. Поки що є реальних 30 гектарів, які поливаються зі ставка. Вода в цих місцях — великий дефіцит.
— Ми використовуємо краплинне зрошення, — розповідає Юрій Єлисеєв, — яке найбільш прийнятне в наших умовах і, я вважаю, є найпрогресивнішим способом розвитку потенціалу гібридів. Дуже суворо дотримуємося технології виробництва овочів, яка розробляється конкретно для кожного окремого поля. Вона починається з аналізу води, ґрунту тощо. Живлення рослині призначається щодня, від дня її народження й постійно змінюється, залежно від росту: скільки потрібно сірки, фосфору та інших добрив. Якщо нічого цього не робитимемо, то по 700—800 тонн з гектара навряд чи зберемо. А ми маємо намір досягти врожайності помідорів по 1000 тонн з гектара, хоча мені кажуть, що в умовах Донбасу — це нереально. Мовляв, Луганщина — не Херсон... Але ми з братом доведемо, що й у наших умовах можна досягти високих врожаїв овочів. Головне — чітке дотримання технології.
Юрій та Геннадій вважають, що високі ціни на овочі не потрібні не тільки споживачеві, а в окремих моментах і самому виробникові.
— Скажімо, виробник бачить, що ціна на овочі висока, і починає їх сіяти удвічі більше, — розмірковує Юрій. — Наступає надвиробництво, яке дає збитки. Тому потрібні стабільні ціни, потрібна розумна політика з боку держави, що дасть фермерові почуття свободи й упевненості. Три роки тому ми вклали в 40 га своєї землі
4 млн. грн. кредитних коштів, розраховуючи на обіцяну подвійну відсоткову ставку держави за прогресивні технології в овочівництві. А коли подали документи у відповідні органи, які доводили унікальність наших технологій, нам сказали, що нічого цікавого в них немає. І ми в таку біду потрапили... Кредит, звичайно, виплатили за три роки, але труднощів зазнали дуже великих.
Політику змінить сховище
Восени Єлисеєви планують закласти фундамент під овочесховище. Будуватимуть його поетапно і презентують через три-чотири роки. Такі в них плани. Овочесховище — дороге «задоволення». Лише проектування коштує 250 тис. грн., а загалом у створення комплексу на тисячу тонн овочів потрібно вкласти не менш як 7 млн. грн. Їх треба ще заробити.
— Зі створенням овочесховища, — каже Юрій, — ми повністю змінимо політику реалізації овочевої продукції. Найперше нагодуємо свій район, область, забезпечуючи населення капустою, морквою, буряком з вересня по березень. Картоплю ми не вирощуємо. Якщо за кілька років в області буде створено чітку систему із забезпечення населення овочами, їх вартість, звичайно, упаде. Коли сьогодні капуста коштує дорожче за банани... це просто смішно.
До речі, у Свердловському районі місцеве керівництво вже визначило місце для будівництва у Свердловську оптово-роздрібного ринку сільськогосподарської продукції. Справа, як кажуть, за малим — знайти в бюджеті міста для цього пару мільйонів гривень.
Керівники міста сподіваються на перевиконання бюджету цього року, що й дасть змогу «перекинути» гроші на будівництво ринку.
А поки що вони всіляко пропагують досвід братів Єлисеєвих і запрошують фермерів зайнятися овочівництвом. На жаль, сьогодні тільки один сільгоспвиробник району готовий віддати 50 гектарів своєї площі під виробництво овочів. Інші продовжують вичікувати.
Юрій Єлисеєв показує свої поля.
Луганська область.
Фото автора.