Як Юрію Пливанюку, котрий очолює вже майже десять років міське управління охорони здоров’я в Кам’янці-Подільському, вдалося «втриматися» у своєму кріслі за неодноразової зміни влади в місті? Насамперед тому, що кожній владі незалежно від кольорів потрібні фахівці. Упродовж усього цього часу Юрій Пливанюк реалізовує ідею, яку хотів би розв’язати не один очільник громади, щоб заслужити її повагу...

— Юрію Васильовичу, в чому полягає суть вашої ідеї?!

— Я починав свою трудову діяльність сільським фельдшером. А з 1990-го вже працював дільничним терапевтом у міській поліклініці. Ще тоді мріяв: от якби в мене на дільниці була кімнатка, скільки корисного можна було б зробити для мешканців! До 2002 року я вже знав, що така форма діяльності охорони здоров’я називається сімейною амбулаторією і що в передових країнах вони успішно працюють. У місті вирішили створити мережу таких закладів, спираючись на висновки медичного аудита. На мою думку, в кожної людини має бути свій духівник і свій сімейний лікар.

Нині в Кам’янці-Подільському майже в кожному мікрорайоні є амбулаторії, що дуже зручно для населення. І в кожній — денний стаціонар, де можна отримати певні процедури, зокрема прийняти крапельницю. Як відомо, щоб «прокапатися», люди зазвичай раніше лягали у стаціонар. А одне ліжко-місце в міському стаціонарі стає у 180 гривень щодня. Тим часом медицина постійно страждає від недофінансування, хоч і отримує левову частку бюджету.

Фахівці підрахували: нашій державі потрібно 20 мільярдів гривень додаткового ресурсу, щоб утримати те, що вже є в медичній галузі. Плюс іще 25 — щоб його переоснастити. Надто вже застарілий цей комплекс. Звісно, вітчизняному держбюджету це не під силу. Отож треба йти іншим шляхом: раціональніше розподіляти фінансування між всіма ланками медичної допомоги. На моє тверде переконання, слід забезпечити безкоштовними медичними послугами незаможних, дітей та службу невідкладної допомоги. Та й ті програми, які вже прийнято, треба фінансувати на сто відсотків. Маю на увазі профілактику СНІДу, онкологію, туберкульоз. Щоб кошти йшли до пацієнта, а не переважно на утримання площ чи кадрів, потрібно вибудувати чітку схему мережі та створити ринок медичних послуг.

Ми це почали робити в нашому місті, не чекаючи ні реформ, ні вказівок згори. Передусім первинну допомогу виокремили в мережу сімейних амбулаторій. Назву лише одну цифру: денний стаціонар у «головній сімейці» — поліклініці №1 спрацював як 60-ліжковий стаціонар лікарні. Одне місце в денному коштує копійки. Солідна економія! Водночас лікарняний стаціонар недовиконав показник ліжко-днів, бо людям немає потреби лягати в лікарню.

Сьогодні в нашому місті 51 ліжко на 10 тисяч населення, тобто майже впритул наблизилися до європейського стандарту, там — 49. Свого часу скоротили площі й ліжка на 20 відсотків — і ніхто не постраждав.

— Ви запевняєте, що навіть того бюджету, яким нині розпоряджається галузь, має вистачити на всі її потреби. Які ще новації пропонуєте?

— Максимально децентралізувати первинну допомогу, що вже зроблено в нас. А зекономлені кошти спрямувати на її належне оснащення. Бо «сімейкам» бракує навіть таких «щоденних» апаратів, як кардіографи.

Другий рівень системи — спеціалістів вузького профілю — перевести на платну основу для населення. Воно й так давно знає, що безкоштовної медицини немає й уже не буде. Чимало ланок — від стоматології до лабораторії — вже майже не надає безплатних послуг. Тож хай і спеціалісти вузького профілю самі заробляють на себе. І хай це буде прозоро, з належною повагою до пацієнта, який несе сюди свої гроші.

Третинний рівень допомоги — стаціонар. Сьогодні він забирає з бюджету міської медицини до п’яти мільйонів гривень. Тим часом у міській лікарні впродовж року пролікувалися дві тисячі іногородніх. А десь призначені на них кошти списали. Зовсім небагато кам’янчан торік поїхали в обласний шпиталь: відстань до нього — сто кілометрів, отож люди воліють лікуватися у своєму місті. Це ще раз засвідчує потребу в південному лікувально-діагностичному центрі. База для цього є — наша лікарня. Відтак можна забрати й частину коштів з обласного бюджету за ті послуги, які надавала міська, а не обласна чи районні лікарні. У нашому медичному містечку через дорогу дві лікарні — районна та міська, два пологові будинки, інші відділення, які дублюють одне одного і не бувають перевантаженими. Чи раціональне таке витрачання коштів? Їх давно час об’єднати. І не треба на це «свистка» ні з Києва, ні з Хмельницького. Адже вони є власністю двох територіальних громад — міської та районної. Відтак лише політична воля керівників цих громад має припинити подальше тринькання державних коштів. Зате зекономлені ресурси дадуть змогу оснастити південний центр найсучаснішим обладнанням, сконцентрувати найвищі технології в одному місці.

Наша модель чудово вписується у всеукраїнську, про яку нині заговорили на вищому рівні. МОЗ ставить Кам’янець за приклад. Саме до нас їдуть представники європейських програм із медицини, бо знають, що ми їх зрозуміємо. І що приємно: тоді як в Україні тільки планують це робити, у Кам’янці-Подільському та й у нашій області загалом сформовано концепцію розвитку нової моделі охорони здоров’я краю. Місто над Смотричем іде абсолютно врозріз із демографічною ситуацією у країні, у нас активно зростає народжуваність. Хоча медицина на це прямо не впливає, але медичний супровід матері й дитини все-таки відіграє чималу роль. Галузь повинна надавати якісні послуги, які населення може купувати, не шукаючи кишеню в білому халаті. Ще один момент, на якому наголошують і в міністерстві: потрібно — і для цього не треба додаткових коштів — створити відділи охорони здоров’я при місцевих органах влади, де їх немає (РДА). 

У нас в районі такий відділ створили перші у країні і зі зміною влади закрили. А тут наказ: створюйте! Я міркую так: на те, щоб виростити високопрофесійного чиновника навіть місцевого рівня, потрібні роки й роки. То чи варто міняти всіх і вся в разі зміни політичних сил біля керма?!

— А чи готові до змін наші співвітчизники?

— Ще раз повторюю: населення давно готове, бо воно все одно на кожному кроці виймає гаманця. Народ знає, що безплатна медицина — це міф. Спробуйте хоча б аналізи здати — і самі переконаєтеся в тому. Ці послуги можна замовити в того підприємця, котрий має оснащену на найсучаснішому рівні лабораторію.

Окремі медики бідкаються з приводу низьких зарплат. При цьому є певний рівень тіньових платежів. У новій системі лікарі отримують реальний шанс легально заробляти. Не треба обдурювати людей: мовляв, ми стараємося, працюємо, але грошей бракує. Фахівцям треба дати волю, зняти з них пута, не лякати скороченнями та оптимізаціями. Рівень наших кадрів достатній, щоб здійснити всі ці перетворення і працювати успішно.

Під час нещодавнього «круглого столу» в Міністерстві охорони здоров’я замість трьох хвилин ділився досвідом двадцять хвилин. А потім до мене підійшов ректор Тернопільського медуніверситету Леонід Ковальчук. Він написав книжку про ту модель, яку у Кам’янці-Подільському ми вже майже створили. Медична еліта в країні прагне змін, але чиновники не хочуть нічого міняти, бо в їхніх руках тіньові схеми, від яких їм важко відмовитися. Еліта й чиновницька рать, зауважте, не одне й те само. Якщо нинішня влада моральна, хоче служити людям, вона має здійснити ці зміни.

Записала Віра ШПИЛЬОВА.