Від верстата — до суду

Вісімдесят робітників бавовняного комбінату Херсона (ХБК) звернулися до Господарського суду області з колективним позовом про визнання їх кредиторами власного роботодавця й офіційний початок процедури його банкрутства. ХБК, на їхню думку, заборгував позивачам заробітну плату й компенсації за простої загальною сумою 499,4 тисячі гривень. Борги у зарплаті зазвичай стягують через суди загальної юрисдикції, і в цьому разі текстильники це вже «проходили». Хтось із них два роки тому, а хтось і три, уже виграв такі процеси, добився постанови про примусове стягнення заборгованості. 

Тож вони скористалися нормою закону, котра дозволяє порушувати справу про банкрутство навіть за колективними заявами фізичних осіб, якщо борг перед ними перевищує триста мінімальних заробітних плат. Господарський суд Херсонщини погодився з обґрунтуванням позову, прийнявши його до розгляду. Але в його пред’явників складається враження, що й на новому процесі представники ВАТ ХБК мають намір «боротися» щосили, аби тільки не допустити виконання абсолютно правомірних вимог текстильників і будь-яким шляхом не дати їм отримати чесно зароблені гроші.

Розповідає заступник голови профспілкового комітету бавовняного комбінату Херсона Віктор Маменко, який представляє на процесі інтереси трудового колективу:

— Незважаючи на затягування процесу (представники ХБК просто не з’явилися на останнє засідання), певний прогрес у ньому все-таки намітився. Господарський суд уже визнав факт заборгованості на суму 488 тисяч гривень. Після цього на банківський рахунок Державної виконавчої служби від ХБК надійшла частина коштів для погашення боргу. Чому саме частина? Тут усе просто: якщо зменшити загальний борг так, щоб він «не дотягував» до рівня у триста мінімальних зарплат, відповідач зможе зажадати припинення слухань у справі про банкрутство. Однак цей номер не пройде, оскільки профком ХБК вжив свої контрзаходи: там знайшли ще декількох робітників, яким підприємство теж заборгувало чималі гроші.

Останніми роками позови про банкрутство ХБК у судах розглядали як мінімум тричі, однак через порушення процедури визнання неплатоспроможності комбінату постійно відкладалося. І це виявилося дуже вигідним для підриву виробничого потенціалу підприємства, яке багато десятиліть годувало тисячі родин городян — більшу частину його верстатів спритні ділки з числа колишніх керівників акціонерного товариства встигли продати на металобрухт і вивезти за межі країни на переплавку. Текстильники вже взагалі не вірять, що колись восьме за потужністю в Європі виробництво буде «реанімовано». З лютого 2011 року вісімсот працівників комбінату перебувають у вимушених відпустках, а фабрика №3 ХБК для випуску тонких тканин з технологічного «ланцюжка» взагалі випала — її будівлю продали під торгово-розважальний центр.