Останніми тижнями весь світ спостерігає за складною ситуацією на фінансових та фондових ринках, пов’язану спочатку із загрозою дефолту у США, а пізніше — зі зниженням кредитного рейтингу цієї країни міжнародним рейтинговим агентством Standard & Poors. Ці події спровокували значні коливання на фондових біржах, у тому числі і в Україні. А деякі експерти навіть припускали, що нестабільність на фондових майданчиках може завадити ефективній приватизації енергетичного комплексу України порівняно з приватизацією минулих років. У таких умовах єдиний вихід для того, щоб реалізувати приватизаційні плани, — це підвищення прозорості самого процесу. Уряд зараз змушений підвищити стандарти відкритості порівняно з приватизацією минулих років. Змушують до більшої прозорості як ретельна увага з боку міжнародних фінансових організацій в наявних політичних умовах, так і потреба залучити від приватизації від чотирьох до шести млрд. грн. до державної скарбниці, а також нагальна потреба залучити до 2019 року більше 20 млрд. доларів інвестицій, які без прозорого процесу отримати навряд чи вдасться.

Нагадаємо: нещодавно голова Фонду державного майна України (ФДМУ) Олександр Рябченко публічно, в присутності журналістів, підписав «Помісячний пооб’єктний план-графік виставлення на продаж у ІІІ—ІV кварталах 2011 року пакетів акцій енергогенеруючих і енергопостачальних підприємств». 

Згідно з цим документом уже в серпні буде оголошено тендер щодо продажу частки «Київенерго» (25% акцій), «Закарпаттяобленерго» (50%), «Західенерго» (45%) та «Черкасиобленерго» (21%).

У вересні буде оголошено тендер стосовно компаній «Вінницяобленерго» (50%), «Чернівціобленерго» (45%), «Дніпроенерго» (25%) та «Донецькобленерго» (40%). У жовтні — «Крименерго» (45%), «Тернопільобленерго» (25,9%) та «Дніпрообленерго» (50% акцій). Кожен об’єкт продаватимуть на відкритих аукціонних торгах, крім «Черкасиобленерго», який продаватимуть на біржі. Олександр Рябченко підкреслив, що конкурси відбудуться через 50 днів після публікації оголошення, а для компанії, папери якої реалізують на біржі, — через 30 днів.

До речі, як повідомив днями заступник міністра енергетики і вугільної промисловості України Володимир Макуха, Кабінет Міністрів доповнив цей перелік ще двома об’єктами — «Миколаївобленерго» і «Хмельницькобленерго». «Йдеться про ті самі умови: блокувальний пакет у розмірі 25%+1 акція залишається в держави, а решта йде на продаж», — наголосив урядовець.

У цих умовах навіть занепокоєння на світових фондових ринках не може вплинути на процес приватизації вітчизняних обласних енергопостачальних та енергогенеруючих компаній. Так заявив заступник міністра енергетики і вугільної промисловості України Сергій Чех під час прямої телефонної лінії в Кабінеті Міністрів України. «Обвалу фондових ринків немає, є занепокоєння. Зміни індексів стосуються спекулятивних операцій портфельних інвесторів, але ніяк не стратегічних інвесторів, які дійсно можуть взяти участь у приватизації обленерго», — зазначив він.

При цьому Сергій Чех зосередив увагу саме на тому, що приватизація енергетичних підприємств відбудеться прозоро, на конкурсних умовах з фіксацією зобов’язань інвесторів перед державою та трудовими колективами. «Це не біржа і не аукціон», — каже заступник міністра. Хоча пакет акцій однієї компанії, а саме: ВАТ «Черкасиобленерго», таки продаватиметься на біржових торгах, — уточнив заступник міністра.

Але напередодні двадцятиріччя української незалежності доволі гостро постає питання незалежності енергетичної. Не таємниця, що наразі вітчизняна промисловість та енергетична галузь — доволі сильно залежні від імпортних енергоносіїв і, зокрема, від російського газу. Це при тому, що країна має можливість забезпечити внутрішні потреби за рахунок власної енергетичної сировини. Передусім  це — вугілля.

— Використання вугілля для вироблення теплової і електричної енергії для нашої держави є одним з головних пріоритетів у формуванні оптимальної структури ринку палива в Україні. Це також є однією з необхідних умов зміцнення енергетичної безпеки нашої держави, — вважає голова комісії Українського союзу промисловців і підприємців з питань паливно-енергетичного комплексу Олександр Шпак.

До того ж багато експертів та посадовців вважають це питання одним із головних чинників, які здатні забезпечити справжню незалежність нашої держави.

— Українське вугілля — це альтернатива російському газу, що постійно дорожчає. Це — стратегічна сировина, яка забезпечить енергетичну незалежність України від імпортних енергоресурсів, — стверджує народний депутат Михайло Волинець з Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки. — Тому влада повинна гарантувати використання на приватизованих ТЕС вітчизняного вугілля. Важливо, щоб новий власник українських ТЕС не мав можливості імпортувати вугілля з-за кордону, залишаючи українські шахти без роботи.

Варто нагадати, що зараз уряд одночасно з реформою енергоринку проводить реформу вугільної галузі. Згідно з планами оновлення галузі вже в найближчий час видобуток вугілля повинен зрости з нинішніх 75 мільйонів тонн до більш як 100 мільйонів тонн. Але постає запитання: куди реалізувати надлишок вугілля? Тому головне завдання влади — створити умови для забезпечення попиту на українське чорне золото. Якщо цього не зробити, то зникає сам сенс у реформуванні вугільної галузі.

До речі, створивши умови для стабільної роботи українських шахт, держава зробить чудовий подарунок до Дня шахтаря, який святкуватимемо 28 серпня. Залишається сподіватись, що нині уряду таки вдасться завершити реформування енергетичного комплексу та вугільної галузі. Адже за 20 років незалежності було близько 20 спроб впровадження програми реформування галузі. На жаль, усі вони не досягли мети або привели до часткового поліпшення становища.

Сьогодні величезні державні кошти йдуть на підтримку життя тих шахт, що давно своє відпрацювали або потребують термінової модернізації. Крім того, держава витрачає бюджетні кошти на підтримку комплексів соціальної сфери, виплату заробітної плати тощо. Все це робить неконкурентним вітчизняне вугілля порівняно з імпортним — дешевим. Водночас державі бракує коштів на не менш важливе гарантування техніки безпеки. В результаті тільки з початку цього року на вугільних підприємствах сталися 22 випадки із смертельним результатом і 941 випадок виробничого травматизму.

— Сьогодні кожна друга шахта у нас працює понад п’ятдесят років. У тому числі 35 шахт (а це 26 відсотків) експлуатуються понад сімдесят років і тільки 10 відсотків — менше тридцяти років, — заявив нещодавно перший заступник міністра енергетики і вугільної промисловості Ігор Попович. — При цьому варто зазначити, що середній рівень використання виробничих потужностей на приватизованих вугільних підприємствах становить 119 відсотків, а на державних —— лише 66 відсотків. Це ще раз підтверджує ефективність залучення в енергетичну галузь приватних інвесторів.

Нині країна стоїть на порозі великих економічних перетворень, які повинні статися саме за рахунок прозорої та відкритої приватизації в енергетиці. Можливо, це — останній шанс держави стати по-справжньому незалежною. Адже, якщо після 20 років самостійності не вивести енергетичну галузь з кризи, країна може перетнути «межу неповернення», за якою вона почне втрачати спочатку економічну, а потім і політичну незалежність.

Фотоетюд Юрія ПЕРЕБАЄВА.