Минулої суботи «Голос України» опублікував Закон «Про Державний земельний кадастр». Що він дає власникам землі, ми спробували розбиратися з фахівцями Державного агентства земельних ресурсів (Держземагентства).
Нині, щоб зареєструвати земельну ділянку, потрібно звернутися щонайменше до трьох інстанцій. По-перше, до землевпорядної організації — приватної структури, що за договірну ціну підготує проект землевідведення. Далі — цей проект (разом зі стосом додаткових документів) треба подати до територіального відділення Держземагентства. Звідти вас направлять до місцевої філії Центру Державного земельного кадастру (ДЗК) зареєструвати земельну ділянку в електронному реєстрі. Потім — назад до Держземагентства. Вся процедура може затягнутися на місяці, або ж і на роки. Буває, що в процесі реєстрації спливають помилки, тоді весь шлях потрібно проходити від самого початку: землевпорядники — Держземагентство — Центр ДЗК — Держземагентство.
«Ходіння по муках» закінчиться?
«У 2003 році, рішенням сільської ради, я отримав у власність земельну ділянку, — розповідає Дмитро Гнатів, житель Васильківського району Київської області. — Звернувся до приватної фірми. Вони виїхали, все обміряли, за декілька тижнів підготували проектну документацію. Заплатив їм близько півтори тисячі гривень. Подати документи до Васильківського управління Держкомзему було непросто — черги просто неймовірні. Та ж сама картина у Васильківському районному відділі ДЗК. Та найгірше було попереду — в ДЗК мені повідомили, що не можуть внести мою ділянку до земельного кадастру, оскільки її межі, зазначені в проектній документації, не співпадають з межами сусідніх земельних ділянок. Сказали звернутися до фірми, яка робила проект, щоб та внесла зміни. Працівникам фірми довелося доплачувати — безплатно виправляти свої помилки вони не захотіли. Коли всі проблеми було залагоджено, ще півтора роки чекав на отримання держакта, казали — немає бланків. Загалом, реєстрація землі забрала в мене чотири роки. А рік тому мою оселю «обчистили» грабіжники, пропали всі документи, в тому числі й держакт. Тепер відновлюю. Повернувся до знайомих коридорів», — з гіркою посмішкою каже Дмитро. І такі історії не поодинокі.
«...Півтора роки чекав на отримання держакта, казали, немає бланків. Загалом, реєстрація землі забрала в мене чотири роки...»
Прийнятий Закон «Про Державний земельний кадастр», що поетапно набиратиме чинності з 2012-го та 2013-го років, спрямований на те, щоб докорінно спростити процедуру реєстрації. Як і раніше, проектну документацію потрібно буде замовляти в ліцензованих приватних організаціях. Однак спілкування з держорганами буде зведено до мінімуму.
Коментар фахівця (тут і надалі коментарі Євгена Берднікова (на знімку), директора департаменту нормативно-правового забезпечення розвитку земельних відносин Держземагентства):— Запровадження єдиного вікна для реєстрації земельних ділянок — це, насправді, революційний крок порівняно з тією практикою, що діяла раніше. З 2012 року земельний кадастр вестиме Держземагентство, додатково звертатися до будь-яких інших організацій, як то Центр ДЗК, більше не потрібно буде. Реєстрація земельних ділянок здійснюватиметься в чітко встановлений строк — 14 робочих днів. Дотримання цього строку буде суворо контролюватися — подана громадянином заява про реєстрацію фіксуватиметься в електронній базі, з цього моменту починається відлік часу, протягом якого інформація повинна бути внесена до реєстру, а заявнику надано витяг, що підтверджує внесення інформації.
Буде в кого спитати, буде з кого спитати
Сьогодні, щоб зареєструвати земельну ділянку, потрібно бути справжнім фахівцем у бюрократичних інтригах — знати, до яких кабінетів та за якою адресою звертатися, коли і в якому кабінеті прийомні години, за скільки краще зайняти чергу, щоб встигнути до обідньої перерви. Людина почувається в такій ситуації розгубленою, проконсультуватися немає з ким, доводиться розпитувати людей з черги або відчайдушно прориватися до кабінетів з надією отримати хоч якесь роз’яснення. Простоявши величезну чергу, можна дізнатися, що якогось із документів бракує, і наступного дня знову доведеться займати чергу. Все це грає на руку різним посередникам, які пропонують свої послуги з «вирішення проблем» за гроші. Заплутаність процедури є родючим підґрунтям для процвітання корупції.
Реєстраторів каратимуть звільненням та штрафами від 340 до 3400 гривень
Закон «Про Державний земельний кадастр» має на меті максимально спростити реєстрацію.
Коментар фахівця:
— Прийом громадян вестимуть кадастрові реєстратори — вони здійснюватимуть абсолютно всі дії, пов’язані з отриманням документів у громадян, внесенням інформації до реєстру, вони прийматимуть рішення про реєстрацію землі та видаватимуть документи за власним підписом та відбитком іменної печатки. Громадянин контактуватиме лише з реєстратором, біганини кабінетами більше не буде.
Питанню черг в органах Держземагентства буде приділятися особлива увага. Ми вирішуватимемо цю проблему, по-перше, забезпеченням достатньої кількості реєстраторів у територіальних органах Держземагентства. По-друге, з урахуванням того, що державні кадастрові реєстратори — це люди, скажімо так, з особливим статусом, — вони не будуть навантажені іншою роботою. Це означає, що вони виконуватимуть свої обов’язки протягом всього робочого дня і протягом всього робочого тижня. Тобто якихось годин прийому, наприклад, дві чи чотири години на тиждень, — такого не буде. Є особа, до компетенції якої віднесені певні функції, ніхто цю особу обтяжувати іншою роботою не буде: з ранку до вечора, з понеділка по п’ятницю — працюй на людей.
Іншим чинником, що мотивуватиме до ефективної роботи, буде встановлена для реєстраторів адміністративна відповідальність за неналежне виконання своїх обов’язків. Якщо порушується порядок прийому, порушуються терміни прийому, є безпідставна відмова, то в такому випадку реєстратор нестиме відповідальність у вигляді штрафу від 340 до 850 гривень, а за повторне порушення протягом року — від 850 до 3400 гривень. І це ще не все, у разі притягнення реєстратора до адміністративної відповідальності, безумовно, поставатиме питання і про звільнення такого реєстратора.
Майже відкритий доступ
Нині інформація Держземагентства про землі в Україні є повністю закритою. Зробити запит про земельну ділянку може лише її власник, і така ситуація є абсурдною, оскільки власник і так володіє даними про земельну ділянку, що йому належить. Така інформація була б кориснішою для того, хто хоче придбати землю або взяти її в оренду, саме його можуть зацікавити питання: чи насправді існує земельна ділянка, що йому пропонується, де проходять її межі, яка її площа. На сьогодні зробити це неможливо — реєстр земель знаходиться за сімома печатками. І це дає широкі можливості для різного шахрайства.
Закон «Про Державний земельний кадастр» має на меті змінити цю ситуацію — загальна інформація про земельну ділянку буде у відкритому доступі в Інтернеті, надаватиметься вона безкоштовно. Інформація про оціночну вартість землі також буде доступною в Інтернеті, та лише за додаткову плату. Інформація про власників землі, як і раніше, буде закритою.
Коментар фахівця:
— З 2013 року на сайті Держземагентства можна буде побачити відображені на аерофотознімках межі всіх без винятку земельних ділянок України, кадастрові номери земельних ділянок, їх цільове призначення, обмеження щодо використання земель. Це дуже серйозний прорив як в антикорупційному, так і в антирейдерському напрямі. Інформацію про власника можна буде побачити у спеціальному витягу. Такий витяг зможе замовити та отримати власник земельної ділянки та надати для ознайомлення потенційному покупцю чи орендарю. При цьому, якщо реєстрація земельної ділянки здійснюватиметься за місцезнаходженням ділянки, то витяг можна буде замовити у будь-якого реєстратора в будь-якому відділенні Держземагентства по всій Україні. Витяг отримати буде зовсім не складно, видаватимуть його одразу на місці, у день звернення.
Продаж спроститься
На сьогодні для того, щоб продати земельну ділянку власнику, до підписання договору у нотаріуса, потрібно неабияк попрацювати — зібрати цілий пакет документів. У Держземагентстві треба замовити довідку про відсутність обтяжень і обмежень. До Центру ДЗК — звернутися за витягом з поземельної книги. Будьте готові до того, що нотаріус зажадає від вас ще й довідку про нормативну оцінку землі — цей документ також отримують у Держземагентстві. Якщо призначення землі — «під забудову», місцева рада мусить видати вам довідку, що на земельній ділянці немає будівель. Крім цього, потрібно замовити оцінку ринкової вартості землі у приватного оцінщика, та не забудьте про державний акт на землю — на момент укладення правочину в ньому повинен бути вказаний кадастровий номер земельної ділянки. Якщо у вас держакт старого зразка — знову в Держземагентство. Там вам видадуть довідку про присвоєння кадастрового номера.
Держакт буде замінено витягом, отримати його можна буде за декілька годин
Закон «Про Державний земельний кадастр» значно спрощує процедуру продажу землі. З 2012 року, як і раніше, потрібно буде замовити оцінку ринкової вартості землі, натомість, усі інші «папірці» будуть замінені єдиним документом — витягом з кадастру. Що ж стосується держакта, то для відчуження землі він більше не потрібен.
Коментар фахівця:
— Держземагентство доклало максимальних зусиль для того, щоб починаючи з 2012 року процедура укладення договорів щодо землі була найменш обтяжлива. Вся інформація про землю міститиметься в одному документі — витягу з Державного земельного кадастру. Отримати його можна буде протягом одного дня у будь-якого реєстратора Держземагентства. Закон «Про Державний земельний кадастр» передбачає доступ нотаріусів до реєстру земель. А відтак, власник землі безпосередньо у нотаріуса може замовити та прямо на місці, в момент укладення договору, отримати цей витяг. Крім цього, спрощено життя і покупцю землі. Раніше, після підписання договору, власник був змушений звертатися до Держземагентства для проставлення в держакті відмітки про те, що він є новим власником. З 2012 року Держземагентство отримуватиме інформацію про нового власника в автоматичному порядку.
Державний акт на землю не потрібен, але може знадобитися
Питання, яке турбує всіх землевласників, що мають на руках державні акти. Яка їхня роль з усіма цими витягами та відкритим доступом до реєстру земель через Інтернет? Що робити з ним — може, він більше не потрібен і його можна просто викинути?
Закон «Про Державний земельний кадастр» не передбачає в подальшому видачу такого документа як «державний акт на право власності на землю». Не потрібен буде держакт і для здійснення операцій із землею. Та й у смітник його викидати теж не варто.
Річ ось у чім. До 2012 року Держземагентство повинно упорядкувати всю інформацію про землі в Україні та сформувати Державний земельний кадастр. До слова, зробити це агентство повинно самостійно, громадяни не прийматимуть у цьому участі — не треба буде звертатися до держоргану та підтверджувати своє право на землю.
А з 2013 року кожен землевласник отримає відкритий доступ до земельного кадастру та зможе перевірити — чи правильно внесена інформація про його земельну ділянку. Якщо ні, саме держакт і стане у пригоді — з ним можна буде звертатися до Держземагентства та обстоювати свої права. А в разі чого, він слугуватиме доказом при зверненні до суду чи прокуратури.
Коментар фахівця:
— Зважаючи на той безлад, що панував у питаннях власності на землю, а також на те, який масив інформації має опрацювати Держземагентство, — вірогідність помилок справді є. Та за змогою ми вирішуватимемо їх без втручання судових органів.
ТОЧКА ЗОРУ
Сергій ДЕМСЬКИЙ (юрист):
Перспектива наведення порядку в питанні реєстрації землі, безумовно, радує, та розраховувати на швидке покращення ситуації не доводиться. Потрібно набратися терпіння — найближчим часом Держземагентство опрацьовуватиме інформацію, що зберігається в архівах, а отже, навряд чи зможе нормально функціонувати, як це передбачено Законом «Про Державний земельний кадастр». Пізніше, з 2013 року, коли буде відкрито доступ до інформації із земельного кадастру, до Держземагентства неминуче потягнуться ті, хто, переглянувши інформацію про свою земельну ділянку в Інтернеті, знайде якісь помилки.
Є й інша проблема.
Закон «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що вся інформація про землі в межах українського кордону буде відображена в спеціальному реєстрі — земельному кадастрі. Вестиме цей реєстр Держземагентство.
Натомість, в Україні діє ще й Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до нього, право власності, право користування землею, обтяження на землю реєструється в іншому реєстрі, який веде Міністерство юстиції. Отже, ми стикаємося із ситуацією, коли питаннями землі займаються одразу два реєструючі органи — Мін’юст та Держземагентство. І хоча законодавство містить норму, що обмін інформацією між ними відбуватиметься в автоматичному порядку і не потрібно буде звертатися до кожної установи окремо, — на практиці це може вилитися в ту саму біганину між інстанціями.
ТОЧКА ЗОРУГолова Держземказначейства Сергій Тимченко:
«Наш кадастр буде найпрогресивнішим»
Ухвалення Закону «Про Державний земельний кадастр» є величезним кроком назустріч розбудови цивілізованого суспільства. Україна фактично була єдиною країною в Європі, що не має повноцінної кадастрової системи. За час 20-річного реформування земельних відносин законопроекти про кадастр неодноразово вносилися до Верховної Ради України, але жодна із раніше запропонованих редакцій не розставляла всіх крапок над «і».
7 липня 2011 року ухвалено закон історичного значення. Без Закону «Про державний земельний кадастр» неможливе завершення земельної реформи, неможливий прозорий ринок землі, неможливий поштовх до розвитку агропромислового комплексу та економіки країни в цілому. Закон регулює процедури й порядок державної реєстрації земельних ділянок, обміну, видачі та зберігання інформації про землю. Кадастр є паспортом земельної ділянки, що гарантує право власності на неї.
Закон «Про державний земельний кадастр» запроваджує низку нововведень.
Підсумовуючи, хочу з упевненістю сказати, що наш кадастр буде найпрогресивнішим! У тім, що Україна запускає кадастр останньою в Європі, є й своя перевага. Ми зможемо врахувати найуспішніший зарубіжний досвід, а також скористатися новітніми технічними розробками для функціонування системи.
