Для цукрових буряків, збирати які масово розпочнуть у жовтні-листопаді, погода поки що сприятлива. Гідрометеоцентр прогнозує врожай стратегічної культури у 18 мільйонів тонн, тоді як торік накопали трохи більше 13,7 мільйона. Якщо знати, що в 2010-му було зварено 1 млн. 545 тис. тонн солодкого піску, можна розраховувати, що тепер вироблять понад два мільйони тонн цукру. І тут гарна новина для споживача: з огляду на те, що країна в рік «з’їдає», за різними оцінками, від 1,8 до 2 мільйонів тонн білих кристалів, їх дефіциту не передбачається. Тож уперше за останні чотири роки Україна зможе зварити достатньо цукру для забезпечення внутрішнього споживання.
До того ж ми продовжуємо активно імпортувати цукор-сирець, що було однією з умов під час вступу України до Світової організації торгівлі. А якщо взяти до уваги перехідні залишки, навряд чи є потреба бігти до гастроному й запасатися солодким піском.
Є ще одна новина, котра, може, і здається оптимістичною для пересічних покупців, але, на жаль, маловтішна для цукровиробників. Собівартість солодкого піску, з огляду на сформовані в країні ціни на газ та інші енергоносії, злетить помітно. За цим показником, не виключено, він поступатиметься білим кристалам, звареним із цукру-сирцю, і навіть буряковому, виробленому в сусідніх країнах. Тож українські виробники можуть зіткнутися із ситуацією, коли будуть змушені продавати цукор на рівні й навіть нижче за собівартість через присутність на внутрішньому ринку «чужого» солодкого продукту.
А от висловлювання міністра агропроду про те, що цього року буде створено «експортний потенціал», видається спірним. Якщо й створимо, то незначний. По-перше, зробимо ми солодкого піску без надлишку. По-друге, і в наших сусідів погода на буряковому полі також склалася сприятлива. Та й площі під культурою вони теж помітно розширили. Навіщо їм український цукор, якщо свого зварять чимало? Просто керівники від Мінагропроду подібними заявами, які лунають рік у рік незадовго до бурякових «жнив», схоже, збирають політичні дивіденди. Як повідомляє АСБ-Агроконсалтинг, міністерство постійно обговорює питання про експорт неіснуючого цукру до прикордонних країн. Так, у серпні 2010 року Мінагрополітики декларувало наявність експортного потенціалу в 300 тисяч тонн і наполягало на виділенні країнами Митного союзу (Росія, Білорусь, Казахстан) безмитної квоти на постачання українського цукру. В підсумку, в 2011-му Україна сама ввезла більш як 200 тисяч тонн цукру-сирцю і продовжує імпортувати білоруський цукор.
Ще одна тема, яка цікавить усіх нас — чи подешевшає реально солодкий пісок на прилавках? Незважаючи на щедрі врожайні прогнози, цієї світлої днини покупці можуть і не дочекатися. Як заявив прем’єр Микола Азаров, ціни на цукор, що склалися на внутрішньому ринку, — оптимальні. Після цих висловлювань торговці навряд чи стануть переписувати цінники вбік зменшення. Погратися із солодким на внутрішньому ринку можуть і спекулянти. Великим цукровим корпораціям цілком під силу, змовившись, приховати чималу частину звареного продукту, в такий спосіб створити штучний дефіцит і диктувати на нього ціни. Подібні ситуації в споживачів на слуху, і, як то кажуть, проти цього лома немає прийому. Антимонопольний комітет, котрий лякає штрафами «на папері», навряд чи зупинить «змовників» у справі збільшення прибутків.
